10 січня 1972 року приблизно о 16 годині на розі сучасних вулиць Городоцької і Шевченка сталася найкривавіша аварія в історії львівського трамвая: трамвайний поїзд із вагонів «Gotha» зійшов із рейок та врізався у зупинку-острівець, на якому пасажири очікували електротранспорт.
Про це інформують на сайті Фотографії старого Львова.
Внаслідок аварії за офіційними даними загинуло 13 осіб, а іще понад два десятки людей отримали травми різної важкості.
Про масштаби аварії нічого не було сказано, хоча, за офіційними даними, на місці аварії загинуло 11 осіб, ще двоє людей померло в лікарні. Кількість травмованих перевищила два десятки осіб. Можливо і цього повідомлення не було б, якби про трамвайну аварію не повідомили «ворожі голоси», зокрема і радіо «Голос Америки».
«Виконком Львівської міської Ради депутатів трудящих висловлює глибоке співчуття рідним і близьким потерпілих при аварії трамваю в м. Львові 10 січня 1972 року.
Для розслідування причин аварії, вжиття заходів по посиленню безпеки руху міського транспорту та надання допомоги сім’ям потерпілих створена спеціальна комісія», – ось так на третій сторінці повідомила про найкривавішу в історії львівського трамвая катастрофу місцева газета «Вільна Україна» у числі від 11 січня 1972 року.
Довгий час домінувала версія, що причиною трагедії стало те, що водійка трамвайного поїзда нібито заснула за кермом і, відповідно, некерований трамвай набрав на спуску велику швидкість, зійшов із рейок і врізався у натовп на зупинці.
У 1972 році всю вину за криваву трамвайну аварію на розі вулиць Городоцької та Шевченка поклали на екіпаж трамвайного поїзда «Gotha» Т2-62 + В2-62 №№ 472/572: водійку Макару Надію Іванівну та кондукторів моторного та причіпного вагонів Михальську Є.С. та Новікову М.Г. У «Доповідній записці про проведені заходи з виявлення причин аварії трамвайного поїзда в м. Львові» йдеться про наступне: «Для встановлення причин аварії розпорядженням облвиконкому № 4 від 11 січня ц.р. створено технічну комісію.
Згідно з висновком технічної комісії від 14 січня 1972 року причиною аварії є те, що водій трамвайного поїзда 472/572 Макара Надія Іванівна, проїхавши перехрестя вулиць Одеської та Першого Травня (Городоцької) на затяжному уклоні протяжністю 1076 метрів розвинула велику швидкість поїзда внаслідок неправильного управління гальмами. Зафіксоване положення штурвала головного контролеру виключало роботу основного електродинамічного гальма, а включення двигунів на задній хід привело до відключення автомату силової електромережі вагону.
Повні бункера піску свідчать про те, що водій не застосувала пісок для гальмування, що зобов’язана була зробити відповідно до інструкції.
Кондуктори обох вагонів – моторного т. Михальська Є.С. та причіпного Новікова М.Г. своєчасно не вжили необхідних заходів для гальмування вагонів, не знаходилися на місцях біля механічного гальма, як це вимагає службова інструкція.
Технічна комісія вважає, що аварія трамвайного поїзда № 472/572 є наслідком порушення правил управління трамвая водієм Макара Н.І. при гальмуванні поїзда на затяжному спуску і несвоєчасного застосування кондукторами Михальською Є.С. та Новіковою М.Г. механічних гальм».
Відомо, що водійку трамвая Макару Н.І. було засуджено на 4 роки ув’язнення. Таке відносно м’яке покарання «найгуманніший в світі радянський суд» призначив через те, що Надія Макара була матір’ю-одиначкою і виховувала малолітню дитину… Що ж до керівництва трамвайного депо № 2, до якого були приписані вагони, що потрапили в аварію, та керівництва Львівського трамвайно-тролейбусного управління, то воно отримало лише догани. І директор ЛТТУ Курський, і головний інженер Єрохов залишилися на своїх посадах. Останній навіть не отримав догани
