Слухай онлайн
Історія

День в історії - бійці УПА підняли повстання на золотодобувній шахті в Магадані

Худенко Василь Михайлович - (
Худенко Василь Михайлович - ("Остап" , "Хмара")
1/2
В ніч із 25 на 26 липня 1948 року група політичних в'язнів, що складалася в більшості із засуджених членів ОУН та бійців УПА - Тонконогов І.М., Худенко В.М., Пуц Ф.С., Гой І.Ф., Дем'янюк Д.В., Клюк Д.О., Янцевич M.У., Бережницький Й.М., Сава М.М., Ігошин О.Ф., Солдатов М.О. та Маринів С.В. підняли повстання та здійснила напад на озброєну охорону табірного пункту № 3 (золотодобувна шахта імені Горького) с. Ат-Уряха Ягодинського р-ну Магаданської області (РСФРР).

Повстанці вбили ст. наглядача Васильєва, чергового по взводу Рогова, чергового по вахті Перегудова, зв’язали дружину Перегудова Сироткіну, собаковода Гризункіна, захопили 7 автоматів, 1 ручний кулемет, гвинтівки, револьвери, понад 1000 патронів і втекли.

На пошуки втікачів було кинуто великі сили військ МВД. Протягом наступних двох тижнів 9 із 12 втікачів загинуть у збройних сутичках, застреливши при цьому командира дивізіону військ МВД лейтенанта Кондрашова та 2-х солдатів. 3-м захопленим в'язням додадуть нові 25-річні терміни.

Найдовше, до 06.08.1948 р., протрималися колишній політвиховник УПА Василь Худенко - "Хмара" та росіянин Олексій Ігошин , які загинули в сутичці в районі с. Есчан Магаданської області.

Худенко Василь Михайлович - "Остап" , "Хмара", (1921 р.н в м. Кобеляки Полтавської обл. - 06.08.1948 р., район с.Есчан Магаданської обл.)

Із 1938 р. студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

Наприкінці 07.1941 р. був призваний до Червоної армії. Зарахований курсантом Дніпропетровської школи артилеристів. Під час боїв з німцями під Дніпропетровськом 26.08.1941 р. потрапив у полон. Перебував у таборі для військовополонених, 15.09.1941 р. звільнений та повернувся додому.

Член ОУН(б) із січня 1942 р. Працівник політичної референтури Дніпропетровського обласного проводу ОУН.

У травні 1943 р. в Оржівському лісі Рівненського р-ну вступив стрільцем до сотні УПА Микити Скуби - "Лайдаки".

Призначений 12.08.1943 р. політичним рефентом Військової округи "Заграва". Базувався в с. Орв’яниця Дубровицького р-ну Рівненської обл.

Призначений 22.01.1944 р. керівником медичного обозу з перевезення поранених вояків УПА. Доправив їх 25.03.1944 р. у с. Салашки Бродівського р-ну Львівської обл. У складі сотні УПА "Панаса" перетнув лінію фронту та прибув у Кременецькі ліси.6.04.1944 р. призначений політвиховником куреня УПА "Непитайла".

Був учасником Гурбенського бою (21–25.04.1944). З рештками куреня "Великана" (Михайло Кондрась) пробився з оточення в Топчивицький ліс Корецького р-ну Рівненської обл. Після проведеної реорганізації призначений політвиховником куреня УПА "Гірчиці" (Іван Шеретюк). З 15.05.1944 р. нач. технічного зв'язку політреферентури.

Арештований 31.07.1944 р. підрозділом НКВД у криївці у Топчивицькому лісі. Засуджений 20.02.1945 р. Військовим трибуналом Київського військового округу до розстрілу. Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 27.03.1945 р. вирок замінили на 20 років каторжних робіт.

Загинув у бою на Колимі 06.08.1948 р.

Василь Худенко - "Хмара" після втечі , в період 25.07.1948 по 06.08.1948 р. вів невеликий щоденник :

«Скільки я вчився. Недоїдав. Сидів на стипендії. Закінчив. Почалась війна. Не жив ще зовсім. І тут на фронт. Тягар армії. Полон. Жахи у німців, знущання, голод… Залишився один. Брат помер на фронті ще у фінську війну. Батько помер. Мати десь пропала. Близьких родичів повісили ще німці…»

«Скоро доба, як ми вже вільні громадяни. Якось легше дихається, інакше світить сонце. Ти йдеш, дихаєш на повні груди і дивишся на всі боки. Боже мій! Яка дорога воля для людини і скільки потрібно перенести страждань, горя, щоб знову відчути радісне биття власного серця. Тварини, птахи і ті хочуть на волю, якщо вони у клітці.

Що ж говорити про людину. Як мені осточортіли ці «разводи», «отбой», «подъем» та інше. А який терор створив начальник у таборі – просто неможливо. Тільки й лається… Але бог з ним, минулим життям – живемо теперішнім. Нас 12 чоловік. Маємо кулемет, 7 автоматів, 3 гвинтівки, 3 нагани, компас та достатню кількість набоїв. Сьогодні увесь день проходить в посиленому марші. Нас звичайно переслідують. Ми дуже втомлені, але бадьорі духом… Ворог наздоганяє, мусимо дати перший бій».

28 липня 1948 року: 
«Нарешті ми зустріли перші хатки. На жаль, вони були порожні – у них жили заготівельники дров з копальні ім. Водоп'янова у 1937 та 1941 рр. Прямуємо на північ. Піднялись на величезну сопку, зовсім голу на всій поверхні.

Дуже хочемо їсти. Без їжі йти далі на північ не наважуємося. Сьогодні вночі будемо знову повертатись до річки. З цієї сопки на схід через долину видніються великі білі бараки – певно «Ельген-вугілля».

29 липня : «У верхній течії річка досить вузька. Тут ми виявили лісопилку, яка вже багато років стоїть порожня.

Будемо варити гриби, на одних ягодах жити досить важко… Ми рухались вниз за течією річки і я знайшов газету (3-4 стор.) «Радянська Колима» за 15 липня 1948р. Потрібно бути обережними, тут близько живуть люди. Стежка. Переправа через річку. Бачив підводу з одним чоловіком. Ніч. Будемо відпочивати…»

Детальніше про ці події : Ігор Марчук - "Невідома втеча українських політв’язнів, або міф про майора Пугачова"
http://volyn.rivne.com/ua/2375
http://volyn.rivne.com/ua/2388
http://volyn.rivne.com/ua/2401

Джерело: Український Визвольний Рух - ОУН і УПА у Facebook.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");