26 вересня 1870 року народився Сергій Дядюша – генерал-поручик Армії УНР.
За інформацією УІНП, Сергій Дядюша походив із Полтави. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 1-ше військове Павлівське училище (1889), служив у 2-й артилерійській бригаді, згодом перевівся до 35-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1900). Обіймав штабові посади у Варшавській та Московській військових округах. Викладав у Московському піхотному юнкерському училищі, пройшов шлях від підпоручика до генерал-майора. Очолював штаб 84-ї піхотної дивізії та штаб 1-ї Гренадерської дивізії. Командував 2-го гренадерським Ростовським полком та штабом 4-го армійського корпусу. Під час Першої світової війни нагороджений всіма орденами до Святого Станіслава І ступеня та Георгіївською зброєю. У 1918-му – демобілізований у зв'язку з розформуванням армії.
Події Української революції 1917-21 років змінили життя досвідченого військовика. Сергій Дядюша відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради та з головою поринає у справи українізації військових частин колишньої Російської імперії, опікується розбудовою збройних сил молодої Української держави, захищає її від російської агресії.
З 17 квітня 1918 року – начальник Волинського (згодом – 1-го) корпусу Армії Української Народної Республіки (УНР), згодом – Армії Української Держави, очолюваної гетьманом Павлом Скоропадським. Одержав звання генерал-хорунжого. Викладав у Житомирській юнацькій школі. 3 1 грудня 1918 року перебував у розпорядженні штабу військ Директорії УНР, очолюваної Симоном Петлюрою.
З 27 січня 1919 року – головний інспектор піхоти Дієвої армії УНР.
З 7 квітня 1919 року – отаман-квартирмейстер Холмської групи Дієвої армії УНР. З 17 червня 1919 року – отаман для доручень Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.
З 19 березня 1920 р. до 19 квітня 1920 року – начальник Головної управи Генерального штабу УНР.
З 5 червня 1920 року – в. о. 2-го генерал-квартирмейстера, з 3 липня 1920 року – 2-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР.
12 лютого – 12 квітня 1921 року – в. о. Військового міністра УНР. Постановою Гонорової ради від 3 серпня 1921 р. був підвищений до звання генерал-поручика.
З осені 1920 – в еміграції у Польщі, у таборі для інтернованих частин Армії УНР у Каліші. Заснував і очолив старшинські академічні курси, брав участь у громадсько-політичній і культосвітній роботі, діяльності Військово-історичного товариства.
Помер у 23 травня 1933 року. Похований у Каліші.
За матеріалами Павла Гай-Нижника, який віднайшов в архіві ЦДАВО документ «Журнал (чернетка) зарахування старшин Дієвої Армії УНР на дійсну військову службу впродовж 1920–1923 рр.», де підтверджується вступ Сергія Дядюші до лав Дієвої Армії УНР.
