26 вересня 1878 року на Тернопільщині народився Михайло Галущинський – педагог, публіцист, культурно-освітній та громадський діяч. Був командантом Легіону Українських Січових Стрільців, військовий референт при командуванні австрійської армії, учасник листопадового чину у Львові. Голова львівської “Просвіти” (1923 – 1931). Депутат і сенатор польського сейму.
“Визначався він кремезною будовою тіла, високою особистою культурою, був скромний, ввічливий, ціле життя остав справжнім безсеребренником, непохитним ідеалістом, постійним оптимістом, полумінним бесідником. Ми, в “Просвіті”, називали його “українським Демостеном”, – так описував Галущинського просвітянин Степан Шах.
Протягом його головування “Просвітою” діяльність товариства набрала вищого організаційного та виховного спрямування. Це відбувалося в матеріальній скруті, переслідуванні польської влади, закритті філій, читалень, бібліотек – при тотальному наступі польської влади на українську культуру.
Після того, як він став сенатором Польського сейму від УНДО, академічна молодь устами студента Володимира Яніва виступила з відозвою на зборах 4 червня 1931 року, звинувативши Галущинського в угодовстві, зажадала від нього зречення з посади голови Товариства “Просвіта”.
Він був прихильником співпраці з польськими органами державної влади, щоб в межах легальної компетенції розбудовувати українські освітньо-культурні осередки.
Помер Михайло Галущинський 25 вересня 1831 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.