Слухай онлайн
Культура  |  Історія

День в історії - народився майстер пейзажу та жанрової картини Віктор Зарецький

8 лютого 1925 року у місті Білопілля на Сумщині народився Віктор Зарецький, модерніст, майстер пейзажу та жанрової картини. Його називали українським Клімтом.

Художник стверджував, що має двох духовних батьків: Тараса Шевченка та Густава Клімта.  Зарецький здійснив переворот в українському мистецтві, виробивши власний стиль – українську неосецесію. Завдяки дружині Аллі Горській він захопився монументалізмом. Брав участь у оформленні театрів у Івано-Франківську, Сімферополі та Сумах; залів для прийомів у консульствах НДР, Чехословаччини, Польщі, що будувалися в Києві.

«Одвічні терези життя наміряли Віктору Зарецькому талану за десятьох, щедро відважили й енергії для нього. – писала мистецтвознавець Олеся Авраменко. – Але не дали долі».

Віктор Зарецький був нащадком козацького роду. Спогади про матір насичені великим материнськм коханням. «Тендітна жінка з великим круглим чолом та великими очима. – писав Віктор Зарецький у спогадах, – Дуже рухлива. Перші спогади припадають на період голоду. Спочатку ми жили втрьох – батько, мати і я. Батько працював комірником на хімічному заводі в Юзівці. Потім приїхала бабуся... Приїхали якісь речі, шуба, в котрій виявилася миша. Скільки було вереску! Мама одягла шубу, а під підкладкою повзала миша». Мама гарно співала та грала на роялі. «Батько був високий, із чорним розкуйовдженим кучерявим чубом та рудою бородою. Дослужився до бухгалтера. Був людиною чесною, безкомпромісною. Через те довго на одному місці не затримувався й сім’я багато переїздила: жили в Юзівці, Горлівці, Дніпродзержинську».

Фото картини Віктора Зарецького. Василь Стус. 1989-1992. Полотно, темпера. Джерело: museumlit.org.ua.

Визнання творчості Зарецького відбулося в 1950–60-ті роки. Він входив до кола шістдесятників. 1963-го став головою Київського клубу творчої молоді «Сучасник». Розробив учбову систему “Роздуми біля полотна”, текст якої опублікував син Олексій Зарецький.

Після того, як радянські спецслужби організували вбивство у 1970-му Алли Горської та батька – Івана Зарецького, художник усамітнився, поринув у  монументальне мистецтво. Згодом вів найпопулярнішу в Києві приватну студію малюнка.

Фото картини Віктора Зарецького. Козак Мамай. 1960-і. Картон, темпера, пензель. З колекції Андрія Малишка. Джерело: ridna.ua.

Із листів Віктора Зарецького до дружини Алли Горської.

(Київ – Ленінград, 29 червня 1952 р.)

Добрий день, Аллочко!

Вчора приїхав Бутербродський і сказав, що ти в Ленінграді зриваєш всім практику і є дезорганізатором дисципліни. Я розумію, що все це кінець кінцем дрібниці. А ти будь обережною і нікого не тягни з собою по музеях. Зараз дуже суворо…Тепер найголовніше: від тебе я маю одного листа, а тобі пишу зараз третього… Мені не дуже подобається твоє мовчання…Ще раз повторюю – пиши. В мене така голова, що можу чортзна-що подумати.

Цілую міцно. Віктор.

Віктор Зарецький з дружиною Аллою Горською. Фото: arthuss.kiev.ua.

(Горностайпіль – Київ, 4 квітня 1961 р.)

Здрастуй, дороге сонечко! Не їду я на цілину – не хочу! Хочу бути з тобою і не хочу бути верхоглядом. Взявся за тебе – тримайся і люби. Взявся за поліську Україну, людей –люби. Весь час вітер, один день просто мучився.

(Горностайпіль – Київ, 19 червня, 1962 р.)

Здрастуй, моє серце! Був у Марії Приймаченко – страшне життя, у мене з тим портретом щось ви ходить не дуже. Задум є, все є, а в житті воно і божественне, і страшне, а у мене виходить тільки божественне (не в розумінні геніально), як посередня ікона. Якось у Марії Оксентівни збагнув. А що, як зробить її виставку. В клубі К.Т.М. (Клуб творчої молоді). Її роботи, вишивки, кераміка, рушники. Не встигнеш Сашу, то попроси Галю, щоб вона мала на увазі і було в плані. Скоріше приїжджай. Головне треба робить.

До побачення, золотко, моя голубонька, моє щастя, радість, мій геній і ластівка.

Щиро цілую, твій Вітько.

P.S. Аллочко, голубонько моя!!! Доб рого здоров'я. Я за тебе хвилююсь, приїжджай скоріше.

Фото картини Віктора Зарецького. «А ми тую червону калину та й підіймемо…». Портрет Алли Горської. 1989. Полотно, олія. Джерело: museumlit.org.ua.

УІНП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ