9 квітня 1879 року народився Андрій Миколайович Лівицький — український громадсько-політичний діяч. Міністр закордонних справ Ради народних міністрів УНР, Президент УНР в екзилі (1926–1954)
Народився Андрій Лівицький 9 квітня 1879, на хуторі Красний Кут поблизу с. Ліпляве, Золотоніського повіту, Полтавської губернії.
Був одним із засновників Революційної української партії, згодом став одним з лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії, яка діяла на марксистській платформі та виступала за автономію України у складі комуністичної Росії.
Як делегат І Всеукраїнського селянського з’їзду від Золотоніського повіту був обраний до складу Центрального комітету Селянської спілки і став членом Центральної Ради.
За доби Директорії УНР був керуючим Міністерством закордонних справ (серпень – жовтень 1919 р.) у кабінеті І. Мазепи. У жовтні 1919 р. був головою дипломатичної місії УНР у Польщі. 22 квітня 1920 р. підписав Варшавський союзний договір з Польщею, за яким Польща визнавала кордони УНР без західноукраїнських земель, а польські війська вступали на територію України проти більшовиків.
Разом із Симоном Петлюрою керував дипломатичною діяльністю УНР у Варшаві. Протягом 1920–1921 років в. о. голови уряду, в 1922–1926 роках — голова уряду УНР в екзилі. Жив у Варшаві під постійним наглядом польської поліції; став одним з ініціаторів створення та активним членом Прометеївського руху. По загибелі Симона Петлюри очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ УНР.
Протягом 1926–1954 років очолював Державний Центр УНР в екзилі та керував українською державною політикою. Під кінець Другої світової війни переїхав з Варшави до Німеччини. Під його керівництвом уряд в еміграції з травня 1945 року активізував діяльність і обновив свій склад. У 1948 році ініціював створення Української Національної Ради — з метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного Центру УНР в екзилі — у співпраці з Ісааком Мазепою.
Помер 17 січня 1954 у м. Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН. Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом прах перепоховано на українському меморіальному кладовищі в Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка.
