Слухай онлайн
Історія

День в історії - народився визначний мовознавець Кость Михальчук

Сьогодні, 2, січня, виповнюється 160 років з дня народження Михальчука Костянтина Петровича (1841–1914) — визначного мовознавця, основоположника української наукової діалектології.
Кость Михальчук

За інформацією Інституту мовознавства імені O.O.Потебні НАН України Костянтин Петрович - уродженець Вінниччини, син польського шляхтича й кріпачки. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, з якого був виключений за участь в українському національному русі. Усе життя пропрацював бухгалтером київської броварні. Та це не завадило йому стати високопрофесійним мовознавцем. ʺУ Михальчука, — писав Юрій Шевельов, — зовсім нема наївностей або недоречностей, що їх наявність завжди дає змогу впізнати, що це праця дилетанта, а не фахівцяʺ.

Кость Михальчук першим систематично описав українські говори. Розробив їх класифікацію на основі порівняння ознак, виявлених унаслідок обстеження говірок за єдиною програмою. При цьому свої часткові спостереження зумів звести в широку загальну картину, пов’язавши її з проблемою формування українських діалектів.

У 1871 р. уклав першу діалектологічну карту української мови. Запропонував членування українських говірок на три наріччя: поліське (у сучасній термінології — північне), червоноруське або русинське (південно-західне) та українське (південно-східне). Перше й друге наріччя відніс до старожитніх, третє — до новожитніх. При цьому він не тільки чітко окреслив межі наріч, а й поділив кожне з них на говори. Ця його класифікація здобула загальне визнання.

У статтях Кость Михальчук спростовував великоруську концепцію історії Київської Русі, за якою мовою давнього Києва була російська, а українська трактувалася лише як її наріччя. Із сучасних говірок, на думку вченого, найближчими до мови давнього Києва є овруцько-житомирські говірки.

Доводив самостійність і самобутність української мови, утверджував її право на безперешкодний розвиток. Брав участь у підготовці ʺСловаря української мовиʺ, виданого за редакцією Бориса Грінченка (1907–1909). Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові (з 1893).

Юрій Шевельов відзначив дві характерні риси наукового темпераменту Костя Михальчука: ʺЗ одного боку, велика увага до фактів і джерел і вміння використати з них кожну, навіть, на перший погляд незначну, риску; а, з другого боку, — нахил до широких узагальнень, до синтези, до пов’язання в одну цілість здобутків різних галузок науки. Дві риси, що рідко поєднуються в одній особі і що здебільша ціхують саме справжніх учених з ласки Божоїʺ.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ