27 листопада 1095 року на соборі в Клермоні, нині – Франція, папа Урбан II, відкликаючись на прохання візантійського імператора Олексія I Комніна, закликав до хрестового походу проти сельджуків, які захопили Святу землю і шляхи паломництва, що пролягають в Малій Азії
Згодом по всій Європі почались проповіді за визволення Єрусалима. Початок Хрестового походу був призначений на 15 серпня 1096 року. Але ще в березні 1096 року єпископом Ам'єну Петром Пустельником було зібране 60-тисячне ополчення, переважно з селян і бідних лицарів Північної і Центральної Франції, Фландрії, Лотарінгії, Північної Німеччини. Майже беззбройне військо не мало ні коней, ні достатніх запасів продовольства і, рухаючись на Схід, влаштовувало жорстокі єврейські погроми, розбоєм здобуваючи собі провіант. Більша його частина була перебита ще в Європі, а решта загинула в Малій Азії від рук сельджуків.
Слід за бідняками в Святу землю направилось зібране по всій Європі лицарське військо. Його очолили імениті сеньйори, в тому числі брати французького і англійського королів, котрі виступили на чолі своїх васалів. У Святу землю армії йшли незалежно одна від одної. В 1097 році вони з'єднались в Константинополі, де до них приєдналась візантійська армія, і продовжили похід разом, правда, без загального командування.
19 червня 1097 після більш ніж місячної облоги було здобуто місто Нікея. З боями пройшовши Анатолію, в 1098 році в Малій Азії було засноване перше поселення хрестоносців – графство Едеське, а основні сили вирушили на південь в Сирію, де після семимісячної облоги було захоплено місто Антіохія і засновано князівство Антіохійське.
Влітку 1099 року воїни Хрестові взяли штурмом Єрусалим, де вчинили жорстоку розправу над євреями та мусульманами (майже 40 тисяч чоловік) і розграбували місто. Тут було засновано головну державу хрестоносців – Єрусалимське королівство, першим правителем котрого став герцог Нижньої Лотарінгії Готфрід Бульонський, який взяв собі титул "заступника Гроба Господнього". Розбивши під Аскалоном єгипетське військо, Готфрід отримав владу практично над всією Палестиною. Після смерті в 1100 році він був похований поруч з Гробом Господнім, а його спадкоємцем став Балдуїн Старший, правитель Едесси.
Однак закріпитись християнам на Близькому Сході не вдалося: протягом наступних 200 років усі завоювання хрестоносців були втрачені – в 1147 році учасникам Другого хрестового походу не вдалось відвоювати Едеське графство, 1187 році мусульмани захопили Єрусалим, і до 1291 року на Близькому Сході не залишилось жодного християнського міста.
