9 лютого 1918 року у Бересті (Брест-Литовську) між Українською Народною Республікою (УНР) з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією з іншого була підписана мирна угода.
Українську делегацію від УНР представляли прем’єр-міністр Всеволод Голубович (голова), Микола Левитський, Микола Любинський, Михайло Полоз, Олександр Севрюк. Ця делегація прибула на переговори у статусі представників самостійної держави. Німеччина домагалася визнання незалежності УНР Радянською Росією. Делегація від якої вже вела переговори у Брест-Литовську. Лев Троцький доводив, що влада в Україні належить більшовикам і у складі їхньої делегації є представники від українського радянського Народного Секретаріату.
Делегація УНР у Брест-Литовську. 1918. (Зліва направо: Микола Любинський, Всеволод Голубович, Микола Левицький, Люссенті, Михайло Полоз, Олександр Севрюк) Фото: academia.in.ua.
За умовами договору обидві сторони проголошували між собою мир. «Тому, що український народ проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться в війні з Росією. – йдеться у тексті договору, – Вони хотять вчинити перший крок до тривкого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому».
До складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії. УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам їжу та промислову продукцію.
Натомість Німеччина примусила російську більшовицьку делегацію «визнати» незалежність УНР, підписавши 3 березня 1918-го мирний договір. Та останній договір не мав сенсу, бо 1919-го Росія, завдяки пропаганді та багнетам завоювала більшу частину України.
Підписанти Берестейського мирного договору: генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн,Сергій Остапенко. Фото: commons.wikimedia.org.
