10 серпня 1907 року у Нальчику (Росія) померла Марко Вовчок (справжнє ім’я Марія Олександрівна Вілінська), українська письменниця, перекладачка.
Народилася 22 грудня 1833-го в маєтку Єкатерининське Орловської губернії (сучасна Липецька область Росії) в збіднілій сім’ї. Хоча її мати походила з княжого роду Радзівілів, а батько мав білоруське коріння.
В салоні тітки К. Мордвінової в Орлі познайомилася з майбутнім чоловіком Опанасом Маркевичем, який відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Протягом 1851-1858 років родина мешкала у Чернігові, Києві, Немирові, завдяки чому Олександра досконало вивчила життя, культуру та мову українського народу.
«Та хіба це не диво, щоб росіянка перетворилася в українку, та такі повісті видала, що тобі, мій друже, довелося би впору!» – писав Пантелеймон Куліш у листі до Тараса Шевченка.
У своїх творах майстерно зображувала трагічну долю жінки-кріпачки. Основоположниця дитячої української прози. Творила під псевдонімом «Марко Вовчок». За однією з версій, псевдонім вигадав Пантелеймон Куліш, що у такий спосіб поєднав прізвище чоловіка Марії з її «вовчкуватістю» у спілкуванні (була мовчазна і мало говорила).
При цьому мала величезний успіх у чоловіків. Небезпідставно пліткували про її романи з Пантелеймоном Кулішем, Іваном Тургенєвим, Миколою Добролюбовим, Олександром Пассеком, Дмитром Писарєвим.
Знала більше десяти мов. Переклала багато творів із французької, німецької, англійської, польської, зокрема – 15 романів Жюль Верна. А повість «Маруся» стала улюбленою дитячою книжкою у Франції і видавалася 20 разів.
Вдруге вийшла заміж за Михайла Лобача-Жученка. Перед смертю попросила чоловіка: «Якщо не судиться мені лежати поряд із Шевченком, поховай мене під грушею у нашому саду».
