2 червня 1962 року в місті Новочеркаську Ростовської області (Росія) військами жорстоко придушено демонстрацію робітників, що протестували проти підвищення цін, - за офіційною статистикою загинуло 26 і було поранено 39 чоловік. Пізніше за рішенням Верховного суду РРСФР було розстріляно ще 7 осіб, а 105 – ув'язнено. Указ про реабілітацію жертв "новочеркаського розстрілу" був підписаний президентом Борисом Єльциним у 1996 році
Економіка СРСР в кінці 1960-х років переживала кризу, зокрема в країні відчувався брак товарних фондів. На кінець 1960 року їх дефіцит становив близько 12 млрд карбованців. Проведена в 1961 році грошова реформа дозволила бюджету зекономити від 3 до 4,5 мільярдів (30-45 мільярдів у мастштабі цін 1960-го року), однак ніяк не відобразилось на товарному забезпеченні – в торгівлі гостро відчувався брак м'яса, риби, тваринного масла і рослинної олії, круп та борошна, трикотажних виробів, меблів, будматеріалів, товарів культурного і повсякденного вжитку. Весною брак хліба був настільки відчутний, що Перший секретар ЦК КПРС і голова Ради міністрів Микита Хрущов вперше зважився на закупівлю зерна за кордоном. 30 травня 1962 року було прийнято рішення підвищити роздрібні ціни на м'ясо і м'ясні продукти в середньому на 30% і на масло та олію – на 25%. Одночасно з цим на промислових підприємствах з 1 червня були підняті норми виробітку, що приводило до зниження реальної заробітної плати.
1 червня на Новочеркаському електровозобудівному заводі близько 200 працівників сталеливарного цеху відмовились розпочати роботу без підвищення зарплати. Їх підтримали робітники інших цехів і біля заводоуправління розпочався стихійний мітинг за участю близько тисячі чоловік. До полудня кількість страйкуючих зросла до 5 тисяч чоловік, які перекрили залізницю, зупинивши рух потягів. На одному із зупинених поїздів хтось написав «Хрущова на м'ясо!», а його портрет було зірвано з будівлі заводоуправління і підпалено. Найрадикальніше налаштовані протестуючі захопили заводоуправління, де влаштували погром. Цього ж дня за вказівкою Хрущова до Новочеркаська прибуло обласне партійне начальство, спеціальна комісія з членів Президії ЦК КПРС, було віддано привести у бойову готовність 18-ту танкову дивізію Північно-Кавказького військового округу.
Після спроби першого секретаря обкому Компартії Басова зачитати мітингувальникам офіційне звернення ЦК КПРС, його освистали і перервали образливими викриками; в офіційну делегацію почали кидати камінням та пляшками. Міліція спробувала відтіснити мітингувальників з території заводу, але була зім'ята натовпом, а троє співробітників побиті. Почали лунати заклики підняти повстання у всьому місті, захопити урядові будівлі, звернутися з відозвою по всій країні. КГБ в події не втручався, обмежуючись наглядом і прихованою зйомкою активних учасників мітингу. Близько 19-ї години маршал оборони Родіон Малиновський віддав наказ придушити заворушення. Через годину до будівлі заводоуправління під'їхали 5 машин і 3 БТРа з солдатами, які не втручалися в хід подій. Надвечір мітингувальники прийняли рішення піти наступного дня до міськкому КПРС в центр Новочеркаська.
У ніч з 1 на 2 червня на територію заводу були введені танки, які витіснили мітингувальників за його межі. При цьому поранення отримали кілька солдатів, 22 мітингувальника було затримано і в місті оголошено комендантську годину. За ніч пошта, телеграф, радіовузол, Міськвиконком і Міськком партії, відділ міліції, КДБ були взяті під охорону, а з Держбанку були вивезені всі гроші та цінності. Вранці кількість невдоволених зросла ще більше і мітингувальники рушили в центр міста. До них почали приєднуватись робітники інших підприємств, а також випадкові свідки.
Шлях демонстрантів пролягав через міст, який був перегородений танками. Заступник командуючого Північно-Кавказьким округом генерал-лейтенант Матвій Шапошников, який отримав наказ атакувати демонстрантів танками, відмовився підкоритися і наказав особовому складу розрядити зброю і здати боєприпаси. Мітингувальники дістались центра міста, перейшовши ріку бродом. Практично зразу частина протестуючих увірвалась у приміщення міськвиконкому, розбила вікна, двері, пошкодила меблі, телефонну проводку, скинула на підлогу портрети партійних вождів. Одночасно інші групи мітингуючих увірвалися в Держбанк і здійснили спробу визволити заарештованих напередодні товаришів з відділку міліції; при штурмі райвідділу загинуло 5 чоловік.
Невдовзі до міськвиконкому прибув начальник Новочеркаського гарнізону генерал-майор Олешко з 50 озброєними автоматами військовослужбовцями внутрішніх військ, які, відтісняючи людей від будівлі, пройшли уздовж його фасаду та вишикувалися до них у дві шеренги і з автоматів був проведений попереджувальний залп вгору. За свідченням очевидців, автоматні черги потрапили в дерева, на яких сиділи діти, що спостерігали за подіями на площі; за неофіційними даними троє з них загинуло. Після ще одного попереджувального залпу був відкритий вогонь по натовпу, в результаті чого загинуло близько 15 чоловік.
За офіційними даними загинуло 26 чоловік. Їх тіла вночі вивезли з міста і поховали в чужих могилах, на різних кладовищах Ростовської області. 240 чоловік було заарештовано за звинуваченнями у бандитизмі, масових заворушеннях і спробі повалення радянської влади. Семеро з них були засуджені до розстрілу, 105 отримали терміни ув'язнення від 10 до 15 років. Було також оголошено, що застосування зброї проти мітингувальників на площі біля міськвиконкому було здійснено на прохання «трудящих, які вимагали наведення порядку в місті».
В 1966 році генерал-лейтенант Шапошников був відправлений у відставку, а через рік – виключений з КПРС. Цього ж року за спроби надати гласності подіям у Новочеркаську 1962 року КГБ проти нього порушило кримінальну справу за звинуваченнями у антирадянській пропаганді, яка була припинена через кілька місяців завдяки фронтовим заслугам Героя Радянського Союзу. У 1988 році він був реабілітований і поновлений в партії.
У 1992 році Головна військова прокуратура Російської Федерації порушила за фактом новочеркаського розстрілу кримінальну справу проти Хрущова і ще 10 високопоставлених осіб, яка була припинена у зв'язку зі смертю фігурантів. Цього ж року, після розсекреченяя архівів КГБ, останки 20 загиблих 2 червня 1962 року були знайдені на цвинтарі сусіднього міста Новошахтинськ, ідентифіковані і перепоховані в Новочеркаську. У 1996 році всі засуджені були реабілітовані указом Президента РФ Бориса Єльцина.
