1917, 19 (6) квітня – в Києві розпочав роботу Всеукраїнський національний конгрес – перший представницький форум українського руху та одна з переломних подій Української революції. Конгрес підтримав національно-територіальну автономію України та легітимізував Центральну Раду як всеукраїнський парламент
Після Лютневої революції в Петрограді, 17 березня 1917 року в Києві було створено Центральну Раду – широкопредставницький громадський орган, сформований з представників українських партій, наукових, освітніх, кооперативних та студентських організацій. Її головою було заочно обрано 51-річного професора історії Михайла Грушевського, лідера Товариства українських поступовців.
19 березня 1917 року у газеті «Вісті з Української Центральної Ради» було опубліковано повідомлення про скликання з'їзду, для формування програми дій Центральної ради. Цього ж дня у Києві пройшло 100-тисячне віче, на якому були підтримані розроблені Центральною Радою резолюції про скликання Установчих зборів для вирішення справи автономії України. Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах територіального представництва за участю всіх регіонів України, щоби перетворити організацію на загальноукраїнську. З'їзд призначили на Великодні свята — 6, 7, 8 квітня (19-21 квітня за новим стилем).
У перший день конгресу, який проходив у залі Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України) були широко представлені делегати від усіх українських губерній, різних верств населення, багатьох політичних партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, «самостійників», громадських рухів, селянських спілок, студентських громад, товариств, кооперативних організацій). На зібрання також прибули представники українських громад Петрограду, Москви, Кубані, Вороніжчини, Бессарабії, Саратова та інших територій поза межами України. Загалом зареєструвалося близько 1500 учасників (делегатів з вирішальним і дорадчим голосом, а також гостей).
За два дні роботи Конгресу було прийнято низку резолюцій, зокрема про створення національно-територіальної автономії України, Крайової ради, визначення кордонів України, а в останній день його роботи були проведені вибори до Центральної ради, до складу якої було обрано 115 депутатів, зокрема 60 представників від губерній і великих міст, а також Кубані, Бессарабії, Петрограда, Москви, Ростова, Саратова. Головою Центральної Ради таємним голосуванням було обрано Михайла Грушевського, а його заступниками - Володимира Винниченка і Сергія Єфремова.
Цього ж дня було обрано Виконавчий комітет ради (пізніше отримав назву Малої Ради) у складі 20 чоловік, на який було покладено завдання довести до відома Тимчасового уряду в Петрограді позицію України щодо українських державотворчих планів - боротьбу за автономію України.
