11 травня 1944 року державний комітет оборони СРСР прийняв історичну постанову № 5859 про виселення кримських татар із Кримської автономної радянської соціалістичної республіки в Узбецьку соціалістичну радянську республіку.
Радянські каральні органи розпочали підготовку масштабної операції з виселення кримськотатарського населення з півострова ще задовго до прийняття рішення вищим військово-політичним керівництвом про її проведення. Підставою для депортації у документі вказувалося: "У період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували із частин Червоної армії, які обороняли Крим, і переходили на бік противника, вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, які боролися проти Червоної армії...". До 1 червня 1944 р. кримські татари отримували статус "спецпоселенців".
18 травня нарком НКВС Берія звітував Сталіну та Молотову про початок депортації кримських татар: для завантаження в ешелони підготували 90 тис. осіб, з яких 48 тис. відправили на схід. Наступного дня з усього півострова депортували 136 тис. 412 осіб.
18 травня 1944 року о 3-й годині ранку силами НКВС розпочалась депортація кримських татар з батьківщини. У цей день в Середню Азію з півострова був відправлений перший ешелон кримських татар. Всього було депортовано понад 180 тисяч чоловік.
Депортованим відводили від кількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
У телеграмі НКВС на ім'я Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб. За офіційними даними депортували 144 тисячі кримських татар; за кримськотатарськими джерелами – 228 500. Значна кількість депортованих померли від голоду і хвороб у першу ж зиму 1944-1945 років. У каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС.
Переважну частину депортованих направили на спецпоселення до Узбекистану, частину - до ГУЛАГу, а ще частину - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів "детатаризації" Криму. 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною і злочинною.
