Машина, здіймаючи пилюку, рухається по розбитій ґрунтовій дорозі. По сторонам заміноване поле. Зупиняємось поруч з лісосмугою. До позицій українських захисників, які входять до складу Об'єднаних Сил рукою подати, до російсько-окупаційних військ – близько кілометра.
За мить – і ми вже в окопах. Помічаємо добре облаштовані вогневі точки, спостережні пости, маскувальні засоби, викладені вздовж місць пересування особового складу. В інженерному відношенні – все ідеально зроблено, як то кажуть, справжніми господарськими руками.
‒ Ця позиція – одна з найнебезпечніших ділянок на лінії зіткнення. До введення "режиму тиші", російські окупанти не знижували вогневої активності ні на день, а навпаки систематично обстрілювали нас. Ворог здійснював обстріли переважно під покровом ночі. Активізовувався після двадцяти вечора, провокував та у такий спосіб, так би мовити, промацував наші позиції. Увечері чули автоматні й кулеметні черги, гупання від розривів ВОГів і зарядів РПГ. Також останнім часом досить прицільно по нас била протитанкова гармата. Подекуди працюють їхні снайпери. Одного разу ворог проти нас застосовував навіть артилерійські системи великого калібру, які заборонені Мінськими угодами, ‒ розповідає військовослужбовець одного з підрозділів Об'єднаних Сил. ‒ Ми добре знаємо, звідки російські окупанти відкривають вогонь. Ось подивіться, приблизно у цих двох точках знаходяться їхні позиції. До цілковитої тиші справа ніколи не доходить. Згодом дізнаємось, чи дотримуватимуться окупаційні збройні формування РФ зобов'язань щодо припинення вогню на лінії фронту, ‒ додає наш військовий.
На місцині поблизу позицій українських захисників одразу ж впадають в очі вирви від мін та снарядів, деякі з яких лежать не розірвавшись, а також понівечені осколками та кулями крони дерев.
Бувало й таке, за словами наших захисників, що диверсійні групи російських окупантів намагалися вночі під прикриттям кулеметного вогню наблизитися до позицій українських бійців.
‒ Ділянка місцевості, яка віддаляє нас від позицій окупантів має доволі специфічний рельєф – балку. Ворог використовує цю низину для проникнення до наших позицій і чомусь думає, що може непомітно дістатися до нас. Був випадок, коли їхні диверсанти хотіли прорватися, але отримали добряче "на горіхи". Ми завжди якісно «гасимо» всі намагання противника нам нашкодити, ‒ каже військовослужбовець Павло.
До речі, Павло ‒ воїн бувалий, з потужним бойовим досвідом. Виконував бойові завдання практично по всій лінії зіткнення. За його плечима оборона підступів до Станиці Луганської, Щастя, Мар'янки, Красногорівки, Гранітного, Новосілки-Другої тощо.
Наші захисники запевняють, що жодного клаптика української землі не віддадуть противнику.
‒ Не дочекаються, лукаві! Це наша рідна земля, ми її будемо захищати всіма силами і засобами, ‒ додають бійці.
