Як повідомили в прес-службі підприємства, 31 травня 2016 року ДП «Антонов» відзначає славетну дату - 70 років з дня заснування.
Сьогодні підприємство є одним з небагатьох в світі, що реалізують повний цикл створення сучасного літального апарату - від його розробки до серійного виробництва і забезпечення комплексної післяпродажної підтримки.
Напередодні ювілею фірми згадаємо про історію створення знаменитого конструкторського бюро, тих, хто стояв біля його витоків, прославивши на весь світ літаки марки «Ан». Історія КБ «Антонов» почалася в далекому 1946 році, коли Постановою уряду СРСР було затверджено рішення про створення Дослідного Конструкторського Бюро (тоді - ОКБ-153) на Новосибірському авіаційному заводі ім. В.П. Чкалова і про призначення Олега Костянтиновича Антонова Головним конструктором. Відразу ж ОКБ було дано завдання на створення сільськогосподарського літака СХ-1 (Ан-2). Вперше він піднявся в небо 31 серпня 1947 року.
Так з'явився первісток сімейства «АНів», якому судилося стати улюбленцем мільйонів авіаторів усього світу, освоїти безліч професій. Сам О.К.Антонов відзначав: «Ан-2 - моя найбільша удача». І ось уже понад 60 років цей літак виробляється серійно! Крім цієї машини і її модифікацій, в Новосибірську були створені і побудовані на дослідному виробництві планери А-9 і А-10. Влітку 1952 року О.К.Антонов і провідні фахівці КБ переїхали до Києва, де їм практично заново довелося створювати і колектив, і виробничу базу.
Вже в кінці 1953 р. КБ отримало замовлення на створення транспортного літака з двома турбогвинтовими двигунами. Літак спроектували і побудували за два роки. За свої великі габарити перший в СРСР спеціалізований військово-транспортний літак Ан-8 отримав прізвисько «Літаючий кіт». Він був запущений в серійне виробництво на Ташкентському авіаційному заводі. У 1955 р почалася розробка літаків Ан-10 та Ан-12. В ході бесіди з керівником СРСР М. С. Хрущовим О.К.Антонов запропонував створити єдиний 4-двигунний літак, але в двох варіантах: пасажирському та вантажному. Концепція була схвалена, і колектив приступив до вирішення цього складного завдання. Літак Ан-10 мав рідкісне, як для пасажирського лайнера поєднання властивостей: велику швидкість польоту, відносно малою необхідною довжиною ЗПС і здатністю здійснювати зліт і посадку на ґрунтових та засніжених аеродромах. З огляду на ці особливості, Аерофлот експлуатував Ан-10 на коротких міжобласних трасах з погано підготовленими смугами. Нерозрахункові режими експлуатації, часті злети і посадки привели до швидкої витрати його ресурсу. Це стало причиною утворення втомних тріщин в силових елементах конструкції Ан-10, і в 1972 р сталася катастрофа. Олег Костянтинович важко пережив те, що трапилося. Своїми переживаннями він ділився зі своїм другом Миколою Амосовим: «Ні, не буду я будувати великих пасажирських літаків, - говорив він. - Я не переживу одночасну загибель багатьох людей. Після катастрофи з «десяткою» я не раз прокидався від нічного дзвінка в холодному поту і тремтячою рукою знімав трубку - невже знову аварія з моїм літаком? »З того часу проблеми втомної міцності стали одними з головних в роботі конструкторів. Випробуванням на повторні навантаження піддаються в інтересах надійності і довговічності конструкцій все створювані літаки.
Ан-12 чекала інша доля. Цей військово-транспортний літак, призначений для перекидання і повітряного десантування (до 60 осіб) військ і бойової техніки (до 20 т), масштабно застосовувався в збройних силах. Він показав надзвичайну живучість в бойових умовах і здатність базуватися на високогірних ґрунтових аеродромах. Видатний приклад доцільності створення, простоти в управлінні, невибагливості в експлуатації, Ан-12 знайшов заслужену світову популярність. Розроблено та побудовано понад 30 модифікацій цього літака. Було побудовано тисячу двісті сорок три літаки сімейства Ан-12. У 1962 році творцям Ан-12 була присуджена Ленінська премія, а Олегу Костянтиновичу присвоєно звання Генерального конструктора. Після створення Ан-10 і Ан-12 ОКБ Антонова міцно зайняло місце в ряду провідних літакобудівних фірм країни. Створювалася своя, «Антонівська» школа конструювання, формувалося нове покоління талановитих керівників колективів. Одночасно зі створенням літаків Ан-8, Ан-10 і Ан-12 ОКБ створює серію суцільнометалевих планерів А-11, А-13 і мотопланерів А-13М і А-15. У 1956 році за завданням Уряду СРСР колектив ОКБ-153 приступив до створення літака Ан-14 (згодом названого «Бджілкою»), перший політ якого відбувся 14 березня 1958 року. У період 1957-1959 років підприємством було створено пасажирський літак Ан-24, що вперше злетів 20 жовтня 1959 року. У його конструкції вперше в світовій практиці на фюзеляжі і в оперенні застосовані клеєзварювальні з'єднання замість традиційної клепки. У наступні десятиліття на цьому літаку виконувалося до 30% пасажирських перевезень в Радянському Союзі. Високі льотні якості і економічність забезпечили Ан-24 експорт в 38 країн світу. За кількістю проданих за кордон літаків Ан-24 міцно зайняв перше місце в СРСР. Ан-24 став основою цілого сімейства, що включає більше 40 модифікацій і варіантів, в тому числі транспортний Ан-26, аерофотознімальних Ан-30, призначений для високогірних аеродромів Ан-32 та інших.
У 1959 році в селищі Гостомель під Києвом почалося будівництво бази для льотних випробувань і доведення літаків. За 30 років тут був створений комплекс по оснащенню і можливостям, який можна порівняти з провідними авіаційними центрами європейських держав. Наприкінці 1960 року ОКБ почало розробку літака Ан-22 «Антей» - першого в світі широкофюзеляжного літака. За своїми розмірами перевершував все, що робилося до того часу в авіації і вимагав проведення великого обсягу експериментальних робіт, а також рішення цілого ряду конструкторських і технологічних проблем. Перший політ «Антея» відбувся 27 лютого 1965 року. У Парижі на 26-му Міжнародному авіакосмічному салоні літак відразу ж опинився в центрі загальної уваги і став головною сенсацією. Англійський «Таймс» писав: «Завдяки цьому літаку Радянський Союз випередив усі інші країни в авіабудуванні ...». Про самого Олега Костянтиновича зарубіжні кореспонденти відгукувалися так: «Конструктор елегантний, з хорошими манерами справжнього артиста, володіє рафінованим розумом, схильним аналізувати, розмовляє англійською і французькою мовами». Перші ж польоти «Антея» підтвердили, що авіація здійснила новий крок вперед. Літак довів це, доставляючи в райони Крайньої Півночі газотурбінні станції, роторні екскаватори, вантажні автомобілі та інші великогабаритні вантажі. А збройні сили країни отримали могутній засіб, що значно підвищує їх мобільність. Розвиваючи ідеї, закладені при створенні Ан-14, на початку 1970-х років колектив підприємства спроектував і побудував багатоцільовий літак Ан-28, що вміщає 17 пасажирів, перший політ якого перший політ відбувся 29 січня 1973 року. У 1970-х рр. колектив ОКБ О.К.Антонова перемкнувся на створення транспортних літаків з двоконтурними турбореактивними двигунами розробки ОКБ В.А.Лотарева. Першим з них став транспортний Ан-72, який піднявся в небо 31 серпня 1977 року. На його базі був розроблений літак Ан-74 для експлуатації в умовах Крайньої Півночі, що вперше злетів 29 вересня 1983 року. Серійне виробництво Ан-72 і Ан-74 було розгорнуто на Харківському Державному Авіаційному Виробничому Підприємстві (ХДАВП). У свою чергу, Ан-74 став основою цілого сімейства літаків різного призначення, в тому числі конвертованих, адміністративних, санітарних і пасажирських. У 1976 році спеціально для умов високогір'я і спекотного клімату був створений транспортний літак Ан-32 як нова модифікація серійного Ан-26. Ці машини набули популярності серед експлуатантів, особливо в Індії, країнах Латинської Америки і Африки. Пізніше, в 2009 р, за участю «АНТОНОВ» почалася реалізація великого контракту з глибокої модернізації 105 Ан-32 ВПС Індії.
До створення важкого дальнього транспортного літака Ан-124 «Руслан» колектив приступив у 1971 році. Вперше Ан-124 піднявся в повітря 24 грудня 1982 року. «Руслан» увібрав в себе велику кількість «ноу-хау», які і забезпечили йому лідерство серед надважких транспортних літаків з великою дальністю польоту. Зокрема, на літаку такого класу стріловидне крило було застосовано вперше в світі. Одним із прийомів, що дозволив досягти високого вагової досконалості літака, стало широке застосування композиційних матеріалів. В результаті «Руслан» міцно зайняв лідируючі позиції на світовому ринку повітряних перевезень великогабаритних і надважких вантажів. У цьому сегменті йому і тепер немає рівних! На рахунку Ан-124 - 30 світових рекордів. «Руслан» став останнім літаком, створеним під безпосереднім керівництвом О.К.Антонова. Після його смерті 4 квітня 1984 р задуми Генерального втілювали в життя вже його послідовники. Орієнтуючи колектив ОКБ на рішення нових завдань, О.К.Антонов говорив в своїх останніх виступах: «Далі йти можна тільки революційним шляхом, освоюючи нові ідеї. А меж нової техніки, як відомо, не існує ».
15 травня 1984 року за скликанням Генерального конструктором призначений Петро Васильович Балабуєв. Під його керівництвом підприємство приступило до створення універсального надважкого транспортного літака Ан-225 «Мрія», призначеного для транспортування великогабаритних виробів в зібраному вигляді загальною масою до 250 тонн, в тому числі і орбітального корабля ракетно-космічної системи «Енергія-Буран». Спроектований і побудований протягом 3 років, Ан-225 в грудні 1988 року здійснив свій перший політ. У травні 1989 року також були виконані польоти з «Бураном» на Байконурі, а в червні літак з «Бураном» взяв участь в авіаційному салоні в Ле Бурже. В даний час літак Ан-225 виконує комерційні перевезення в складі авіатранспортного підрозділу ДП «Антонов», відоме як авіакомпанія «Авіалінії Антонова» і отримало статус національного вантажного перевізника України.
Після створення Ан-225 колектив приступив до розробки середнього військово-транспортного літака короткого зльоту і посадки Ан-70. Перший політ літака відбувся 16 грудня 1994 року. У 1990-ті роки був створений легкий багатоцільовий літак Ан-38, перший політ якого відбувся 23 червня 1994 року. У 1993 році колектив підприємства розпочав розробку нового регіонального літака Ан-140. Перший політ літака відбувся 17 вересня 1997 року. У 2004 році вперше піднявся в небо регіональний пасажирський літак Ан-148. Він став основою для сімейства літаків різного призначення. У 2005 р підприємство очолив Дмитро Семенович Ківа. Він зміг зберегти і примножити колектив конструкторів, робітників, випробувачів авіаційної техніки, зберегти і розвинути соціальну базу підприємства. У грудні 2009 р, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №758-р від 1 липня 2009 р Наказів Міністерства промислової політики України №476 від 10 липня 2009 року та №919 від 23 грудня 2009 р до підприємства « АНТОНОВ »був приєднаний Київський авіаційний завод« АВІАНТ », який отримав статус філії ДП« АНТОНОВ »і назву« Серійний завод «АНТОНОВ». Таким чином, ДП «АНТОНОВ» отримав можливість серійно виробляти літаки. Першим продуктом об'єднаного підприємства став регіональний реактивний 99-місний літак Ан-158, який ефективно доповнить свого попередника - Ан-148 - в парках авіакомпаній. Дотримуючись побажань замовників, «АНТОНОВ» розробляє нові літаки сімейства Ан-148, в тому числі варіанти підвищеного комфорту, спеціального призначення і транспортні літаки.
7 травня 2015 року перший політ здійснив транспортний літак Ан-178. У травні 2015 року ДП «АНТОНОВ» увійшов до складу ДК «УКРОБОРНПРОМ». Було прийнято рішення про поділ зон відповідальності менеджменту «АНТОНОВ» на фінансово-економічну і науково-технічну складові. Цей захід зроблено з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Президентом ДП «АНТОНОВ» був призначений Михайло Олексійович Гвоздьов, Генеральним конструктором - Дмитро Семенович Ківа. Сьогодні ДП «АНТОНОВ» продовжує стабільно працювати. Йде пошук нових партнерів та нових ринків. У тісній співпраці з підприємствами з Королівства Саудівської Аравії виконується програма створення нового транспортного літака Ан-132. «Колектив - ось справжній творець всього, що створюється в нашій країні в будь-якій галузі діяльності, гідної людини», - стверджував Олег Костянтинович Антонов.
