Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

Духовного провідника лефевризму в Україні о. Василя Ковпака відлучили від греко-католицької церкви

Духовного провідника лефевристського руху в Україні о. Василя Ковпака відлучили від греко-католицької церкви. Отець Михайло Палій, промотор справедливості Львівської архиєпархії УГКЦ сьогодні під час прес-конференції оприлюднив офіційний декрет Колегіального Трибуналу Конгрегації Доктрини Віри у карному процесі священика Львівської архієпархії УГКЦ о. Василя Ковпака.
Колегіальний Трибунал Конгрегації Доктрини Віри у другій інстанції, розглянувши апеляцію о. Василя Ковпака від 1 серпня 2006 року, дбаючи про добро церкви, а також духовне добро окремих вірних, виніс вирок, яким визнав о. Василя Ковпака винним у вчинені злочину схизми та виніс кару великої екскомуніки.
Як повідомив промотор справедливості Львівської архиєпархії УГКЦ, о. Василю Ковпаку через кару великої екскомуніки заборонено приймати і уділяти Святі тайни, виконувати будь-які уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління, які, якщо він все-таки здійснить, є недійсними на підставі самого права. Крім того, о. Василю Ковпаку заборонено служити Божественну Літургію та будь-які інші служіння. Також йому заборонено користуватися привілеями, які були йому раніше надані, він не може правосильно одержувати сан, уряд, службу та інше завдання в церкві, також платню, ані не привласнювати собі доходів з ними пов’язаних.
УГКЦ закликала о. Василя Ковпака відступити у перебуванні у схизмі і приєднатися до Католицької церкви.
Як наголосив о. Орест Фредина, протосинкел Львівської архиєпархії, якщо о. Василь Ковпак покається, його буде навернено до церкви.
Лефевристський рух – це рух Архиєпископа Лефевра, який виник унаслідок того, що цей владика не зрозумів і не прийняв учення II Ватиканського Собору. Різноманітні спроби зберегти його в єдності католицької Церкви з боку римських архиєреїв виявилися марними, про що свідчать єпископські свячення, які він здійснив 30 червня 1988 року. Незважаючи на канонічне попередження, яке 17 червня 1988 року Римський Апостолький Престол надіслав Архиєпископові Лефевру та священикам Бернарду Фейє, Бернарду Тіссе де Маляре, Ричарду Вільямсону і Альфонсу де Ґалярета, вони вчинили акт важкого непослуху Римському Архиєреєві і через це зазнали великого покарання – екскомуніки (відлучення від Церкви).
Зазначені особи здійснили схизматичний вчинок - виявили непослух Римському Архиєреєві в одному з найважливіших питань – єпископських свячень, через які таїнственно передається апостольське наступництво, тобто передання єпископських свячень від апостолів через їхніх наступників усім єпископам.
Відповідаючи на цей схизматичний акт, Конгрегація для єпископів декретом від 1 липня 1988 року проголосила кару екскомуніки Архиєпископові Лефевру та священикам Бернарду Фейє, Бернарду Тіссе де Маляре, Ричарду Вільямсону та Альфонсу де Ґалярета.
В Україні лефевристський рух почав поширюватися на початку 90-х років минулого століття. Цей схизматичний рух очолили священики Любомир Гаєвський і Василь Ковпак, які таємно зустрічалися в Польщі з екскомунікованим Бернардом Феллє та визнали його своїм церковним ієрархом і духовним провідником. Всі ці дії до часу залишалися таємними.
У листопаді 2000 року Найвищий настоятель лефевристського руху Бернард Фейє заснував у Львові семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської для візантійських кандидатів на священство та священицьку спільноту Братство священномученика Йосафата. Першим настоятелем Братства на 7-річний термін було обрано священика Василя Ковпака, а асистентом Любомира Гаєвського.
Відносна стриманість у діях цього руху на початку 2000 року була пов'язана з тим, що ці священики, проживаючи у своїх парафіях, змогли оманою переконати значну кількість вірних захопити парафіяльні храми й прилеглі приміщення. Зовнішні вияви цього руху спричинили появу 4 січня 1999 року «Остороги», а 13 березня 2000 року «Заяви» Глави нашої Церкви із роз'ясненням щодо лефевристського руху.
У семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської екскомунікований єпископ Бернард Тіссе де Маляре висвятив на священика Володимира Вознюка (2003 рік) та на дияконів Стефана Рожака й Мирона Гнипа (2006 рік). Відтак 21 листопада 2006 року, на свято Архистратига Михаїла, у Варшаві в каплиці лефевристів, що на вул. Гарнчарській, 32, єпископ Ричард Вільямсон, якого Папа Римський Іван Павло ІІ відлучив від Церкви, здійснив свячення семи дияконів та двох священиків. Сьогодні вони, видаючи себе за священнослужителів УГКЦ, вводять в оману вірних, згадуючи на Літургіях Святішого Отця й Блаженнішого, хоч послуху до них не виявляють, незаконно проповідують у греко-католицьких парафіях, підбурюють вірних проти церковної влади, породжуючи розколи й масові заворушення. Мета їхніх дій є очевидною: створити й поширити в Українській Греко-Католицькій Церкві лефевристський рух та приготувати місце служіння для інших своїх семінаристів, які очікують на свячення від екскомунікованих єпископів.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ