26 лютого 2006 року в Українській Греко-Католицькій Церкві стало на два архієреї більше: цього дня в Прудентополісі (Бразилія) відбулися єпископські хіротонії Владик Діонісія (Ляховича) та Мирона (Мазура). Головним святителем обох владик був Блаженніший Любомир, Верховний Архієпископ Києво-Галицький. Про це повідомив прес-секретаріат Глави УГКЦ.
Після хіротонії Владика Мирон став Єпископом-помічником Куритибським, а Владика Діонісій – Куріяльним єпископом. «У конкретній ситуації в Україні Верховний Архієпископ має два завдання. Перше – це те, що він є архіпастирем якоїсь одної єпархії. У зв’язку з тим, що його осідком є Київ, то Києво-Вишгородська архієпархія є його властивою єпархією. Він за неї відповідає як душпастир. Йому допомагатиме Владика Богдан (Дзюрах), який в основному займатиметься душпастирською працею. Другим завданням Верховного Архієпископа є дбати про добро всієї Церкви. Для цього церковний закон передбачає, що він може мати аж до чотирьох дорадників або єпископів, які не мають безпосереднього душпастирського завдання, тобто не є прикріплені до певної єпархії як її провідники, а служать як дорадники та виконують завдання, що їм доручає Верховний Архієпископ. Вони називаються куріяльними єпископами, бо належать безпосередньо до Патріаршої курії», - так Предстоятель УГКЦ, Блаженніший Любомир роз’яснив, що означає бути куріяльним єпископом.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ