Повторні випадки захворювання на COVID-19 науковці пов’язують не лише зі змінами збудника, але і з певною патологією неспецифічної ланки захисту в людини по системі інтерферону, так званого інтерферонодефіциту.
Про це повідомила епідеміолог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Наталія Виноград.
Професор нагадала, що на початку пандемії порятунок від коронавірусної інфекції науковці світу вбачали у створенні популяційного імунітету. Але захворювання виявило низку феноменів, до яких медики і вчені не були готові. По-перше, це повторні захворювання, які траплялися дуже швидко, іноді термін становив від 19 днів і до 3 місяців. По-друге, це розвиток так званого «довгого ковіду» або «постковідного синдрому».
«І тут постає питання: деякі випадки можна оцінювати як повторне захворювання чи це активація збудника, який лишився в організмі. Для визначення виставили регламенти, які більшість держав і випадків не витримали, тому велика частина захворювань не могли бути підтверджені як повторні. Після секвенування збудника по першому і другому випадку хвороби лише у деяких збудники виявились відмінними», – уточнила Виноград.
Повторні захворювання на COVID-19 розглядають як причину зміни генотипів вірусів, що циркулюють, та особливостей імунної системи особи, що піддається ризику зараження. Значною мірою це обумовлено певними вадами неспецифічної ланки імунної системи, так звана перша лінія захисту.
Епідеміолог зазначила, що найчастіше повторні випадки захворювання на коронавірусну хворобу стаються серед представників професійних груп ризику. Особливо це стосується медиків, адже їм неможливо дотримувати дистанцію, а це один із головних запобіжних заходів. Наталія Виноград також нагадала, що оптимальними способами вберегтися від COVID-19 є захист «вхідних воріт» для збудника, а крім верхніх дихальних шляхів, це ще й захист очей, дотримання дистанції та періодичне провітрювання, особливо в закладах охорони здоров’я.
