Галицькі міста і містечка мають особливий чар. Обсервуючи зворушливі деталі, неспішний перебіг життя, тихий плюскіт м'якої теплої мови, почуваєшся наче вдома. Таке відчуття, що тут уже був, або часто бував.
Багато деталей впізнаваних, уже бачених і близьких серцю. Таким мені видався Сокаль. Чистий, охайний, акварельний. Тут справді є своя локальна історія - пов'язана із моїм сприйняттям цього міста над неповоротким і розлогим Західним Бугом.
Якось дуже легко і просто почуваєш себе тут своїм. Наче дітваком бігав у цю школу, купував хліб у крамниці в "сталінці", ходив у кіно в кінотеатр, у вітрині якого тепер продають штори...
У галицьких містах не почуваєшся транзитним пасажиром. Варто зачепитись поглядом, спогадом, чи просто сісти на високому березі і смакувати смарагдовими берегами тихої річки...
Богдан Волошин, проект Локальна історія.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ