Між міжнародною автотрасою Львів-Краковець та військовим містечком Яворова, у лісі 22 роки тому з ініціативи активіста Львівського культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема Анатолія Гальперіна та експредставника Президента в Яворівському районі Богдана Дудзяного було встановлено меморіал пам’яті жертвам Голокосту та Хрест розстріляним фашистами військовополоненим.
Зараз колишня Піщана гора, на якій копали собі могили, тисячі дорослих і дітей, – заросла бур’янами.
Як передає з місця події сьогодні, 17 жовтня, власкор Гал-інфо, вандали подряпали пам’ятник жертвам Голокосту, вкрали ланцюги із огорожі, обтовкли східці, а в погожі дні тут продовжують свої гульбища на кістках відпочиваючі: про це свідчить випалена земля з недоїдками – просто біля Хреста та пам’ятної таблиці замордованим військовополоненим.
Хоча ця місцина місту Яворову не належить, однак комунальники, за словами директора КП ЯМР «Житлокомунсервіс» Володимира Флиса, не так давно тут прибирали, вивізши не одну автівку непотребу. Однак відпочиваючі на природі продовжують залишати за собою сміття.
Журналіст зустрічався з очевидцями трагедії, яка сталася в роки Другої світової війни на Піщаній горі, що під Яворовом.
Поважного віку пан Іван згадує, як ще дитиною, причаївшись в кущах, спостерігав, як німці спочатку змусили військовополонених рити собі могилу, а відтак скидали туди молодих поранених хлопців, один з яких закричав: «Мамо!».
За свідченнями яворівчан-старожилів, в 1944 році фашисти пригнали на Піщану гору із середмістя Яворова, де було гетто, понад тисячу євреїв з Яворівської, Немирівської та Рава-Руської зон, серед яких були жінки, дідусі, бабусі, молодь, діти.
Пенсіонерка пані Марія розповіла, що досі у неї перед очима стоять юнак і дівчина, які йшли на смерть, тримаючись за руки і гірко плачучи.
Яворівчани-довгожителі згадують, як фашисти їх цілими родинами виганяли з будинків та змушували дивитися на цей смертельний похід до Піщаної гори нещасних євреїв. Дорогою тих, хто намагався втекти, зацьковували вівчарками. А вже в лісі, на Піщаній горі нелюди змусили євреїв руками копати собі яму, в якій більшість жертв засипали землею живцем. Уночі у крайніх яворівських хатах було чути, як у цій могилі стогнали та плакали люди.
А ще яворівчани стверджують, що дитину молодій єврейці вдалося вкинути в юрбу людей, яких нацисти зігнали дивитися на цей похід смерті. Цю дівчинку, кажуть старожили, таки вдалося врятувати й сховати в одному із сіл, що неподалік Яворова.
Ветеран ЗСУ, якого журналіст зустрів у лісі, розповів, що колись це масове поховання прибирали військовослужбовці із 24 бригади під час толок, але зараз воїни обороняють на Сході державу.
«Я не чекаю загальних суботників. Сам час від часу прибираю це місце. Декількох відпочиваючих заставив забрати за собою пляшки та недоїдки. Але всіх бажаючих веселитися на людських кістках не упіймаєш…», – показує на свіже місце від багаття колишній офіцер.
А його дружина додала, що дуже сподівається на те, що добрі люди таки знайдуться на Львівщині, які покладуть край вандалізму, огородять це місце, реставрують пам’ятник, відновлять панахиди за невинно убієнними в цьому так званому «Яворівському Бабиному Яру».
Людмила Шубіна
Довідка
За краєзнавчими джерелами, в місті Яворові 8 листопада 1942 року було створено гетто. Для цього, днем раніше, зі Львова прибув відділ «Гестапо», який і етапував у Яворів євреїв з довколишніх міст і ґмін: Краковець, Великі Очі, Бунів, Чернилява, Твіржа, Мостиська, Крукеничі, Мислятичі, Судова Вишня, Шкло, Гусаків. Усього сконцентровано тут було понад 5000 осіб. Гетто в Яворові існувало до середини квітня 1943 року. За цей час в ньому загинули від голоду, холоду і хворіб понад 1000 осіб.
16 квітня (у Великодню п’ятницю) 1943 року з 4 години ранку до полудня з центральної частини міста відділом SS спроваджено 4400 осіб і розстріляно на Піщаній горі, що в народі звали – Сиксова.
У 1997 році на цьому місті встановлено скромний меморіал, який, на жаль, стоїть несправедливо забутим.
