27 серпня 162 роки тому народився унікальний хлопчик, який став одним із найгеніальніших українців в історії.
Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 займався активною творчою діяльністю. У практичному підсумку ці 40 років – це 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає.
Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. Попри усталену думку, що Франко все життя був бідним, йому таки вдалось своєю письменницькою та журналістською працею виплачувати кредит за особняк та утримувати велику сім'ю.
Працювати Франкові доводилось у складних умовах. Діти Франка, троє синів – Андрій, Петро і Тарас, а також дочка Ганна, були дуже збитошні. Вони завжди голосно бавилися, постійно вигадували якісь нові каверзи. Наприклад, поливали перехожих водою з балкона або гатили цвяхи в дошки.
До того ж у домі був справжній зоопарк: черепаха, морські свинки, бузьок, жаби, якими діти годували птаха. Сам письменник дуже любив тварин. У підвалі особняка Франко тримав кроликів, але найбільше любив собак, яких у нього було кілька. Франкові собаки манерами не вирізнялися і любили гавкати тоді, коли їм заманеться. Відомий сусід Франка, Михайло Грушевський, неодноразово скаржився письменнику на його невихованих домашніх улюбленців, які не давали ночами поважному професору ані спати, ані працювати. Часто, як згадує донька поета, їхня оселя нагадувала «звірячу клініку» з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці і лікували вдома.
Іван Франко був першим професійним туристом, який не лише сам багато мандрував, а й організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами. Його сини також активно займалися спортом, зокрема футболом і великим тенісом, про який тоді ще у Львові мало знали.
Але пристрастю Франка була риболовля. Він не любив вудок, а рибу ловив сітями чи ятерами, при чому власного виробництва. У риболовлі Франко був справжнім віртуозом, адже вмів ловити форель голими руками. Також письменник був прихильником «тихого полювання» на гриби, на яких прекрасно розумівся.
Франка також можна назвати першим українським політиком, адже він очолив першу українську політичну партію – Русько-українську радикальну парті. Також один із маловідомих фактів Франкової політичної діяльності – підтримка феміністичного руху, зокрема видання першого українського жіночого альманаху «Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.
Поширена думка, що Франко був атеїстом. У радянські часи цю тезу підтримували і навіть спеціально для цього фальсифікували твори Франка. Втім Франко виріс у побожній родині. Його батько, коваль Яків, який викував хрест на честь скасування панщини і подарував церкві коштовне Євангеліє, був одним із найбільших жертводавців Нагуєвицької церкви. Сам письменник сказав одній із своїх сучасниць “Я вірю в Бога, але не так, як ви усі”. Його вільнодумство не заважало йому досліджувати Святе Письмо, товаришувати з галицькими священиками та навіть співати при Службі Божій.
Взято з інтерв’ю Богдана Тихолоза, директора Дому Франка у Львові, газеті “Новий погляд”.
Більше інформації про Івана Франка можна почерпнути із авторського проекту сім’ї Тихолозів - frankolive.wordpress.com
Проект Локальна Історія.
