Ізраїльська розвідка розсекретила рекордний за обсягом архів документів. Він присвячений полюванню Моссада за Йозефом Менгеле, відомим своїми медичними дослідами над в'язнями Освенціма
Моссад передав всі фотографії, карти і звіти по цій темі в національний меморіал Голокосту Яд ва-Шем. Це перший в історії країни випадок, коли оприлюднили секретні документи, з якими знайомі далеко не всі навіть всередині самої спецслужби. Їх планують викласти у загальний доступ протягом тижня. Про зміст архіву розповів Громадському радіо Ізраїлю 90-річний учасник операції Рафі Ейтан. Окремі тексти на івриті з архіву також опублікувала газета "Едіот Ахронот".
Цей архів підтверджує, що в 1960 році, коли Моссад вистежив в Буенос-Айресі "архітектора Голокосту" Адольфа Ейхмана, розвідники вийшли і на Менгеле. Ейтан розповів на радіо, що особисто переконав своїх начальників не чіпати ще й Менгеле. "З досвіду я знаю, що одна успішна операція – це вже досягнення. Коли ви намагаєтеся провернути одночасно дві складних операції, ви швидше за все зірвете обидві". Ейтан і його люди стежили за будинком Менгеле. Спочатку вони викрали і вивезли до Ізраїлю Ейхмана. Менгеле розраховували схопити до того, як про затримання Ейхмана стане відомо. Але у Моссада це не вийшло: одного разу Менгеле просто не повернувся додому. Після цього схожого на Менгеле чоловіка бачили в Парагваї і на фермі під Сан-Паулу в Бразилії. За словами Ейтана, там Моссад вдруге упустив лікаря-нациста.
Раніше Моссад офіційно не визнавав факт стеження. Як випливає з архіву, на цьому ізраїльська розвідка не зупинилася. Вона знайшла в Західному Берліні сина Менгеле і вдерлася до його будинку в пошуках документів, які допомогли б знову знайти Менгеле-старшого. Уже після смерті нациста Моссад, не знаючи про це, підставив його сину коханку – подвійного агента, але і це не дало ніякої інформації.
Менгеле отримав прізвисько "Ангел смерті" за свої нелюдські досліди над в'язнями концтабору Освенцім (Аушвіц-Біркенау), де працював в 1943-1945 роках. Наприклад, він вкладав у рани ув’язнених тирсу зі збудниками різних інфекцій, щоб перевіряти дію антибіотиків. Інших полонених насильно заганяли в ванни з крижаною водою і рятували від переохолодження. Менгеле особисто проводив операції на вагітних, ліліпутах і сіамських близнюках. Він кастрував чоловіків без наркозу, впорскував в зіниці отрути і барвники, намагаючись змінити колір очей і т.п. Менгеле пояснював, що хоч його досліди і жорстокі, зроблені ним відкриття в результаті врятують більше життів німців, ніж він погубив.
За кілька тижнів до звільнення Освенціма Червоною армією Менгеле втік до Південної Америки. Він потонув, купаючись в океані на пляжі в Бразилії в 1979 році і був похований під чужим ім'ям. Деякі люди переконані, що Менгеле все-таки помер не своєю смертю. У 1985 році його могилу розкрили і встановили, що останки належать саме йому. Кістки передали для дослідів студентам в медичний університет Сан-Паулу.
