У подальших системних реформах Україна підійшла до історичної віхи, оскільки західні союзники Києва і фінансові донори вже не дають коштів для імітації реформ. Вони хочуть отримати реформи вже сьогодні, а гроші переказати завтра.
Виникнення такої ситуації зумовило чотири вагомі причини:
- у більшості громадян уже вичерпалась ейфорія після перемоги Майдану;
- політики готуються до виборів і почали скочуватись у популізм;
- подальші реформи критично наблизились до приватних інтересів багатьох депутатів і урядовців;
- радикально активізувався зовнішній і внутрішній ворог, який прагне змінити в Україні євроатлантичний вектор і проведення реформ.
Сьогодні для України ідеального виходу нема. Ідеальний вихід був запропонований у 2015 році, проте ним знехтували. Тоді рекомендували призначити прем'єра-технократа, прем'єра-іноземця, прем'єра без політичних амбіцій. Такий прем'єр повинен був провести всі непопулярні та болючі ринкові ліберальні реформи, зібрати на себе весь суспільний негатив і піти з посади. Адже ефект від таких реформ з’явиться не раніше 5-10 років. Свого часу Бальцеровича проклинали у Польщі на всі заставки, а через 20 років визнали його національним героєм, коли економіка країни суттєво зросла.
А що в Україні? Не може прем'єр бути політиком і мати амбіції на політичне майбутнє, на президентське зокрема. У Канаді – може, але не в Україні і не сьогодні. Тому наш прем'єр, виключно задля власної політичної кар’єри, не підтримує ринок землі, ринкові ціни на газ тощо. В уряді переплетено дуже багато приватних бізнес-інтересів.
Іще одна величезна українська проблема – Верховна Рада. Там, з огляду на прийдешні вибори, також уже нема настрою проводити реформи, а новий склад наступної Верховної Ради може стати ще більше популістським. Проте необхідність продовжувати програму МВФ змусить парламентарів ще до літньої відпустки таки прийняти закон про Антикорупційний суд та інші реформаційні вимоги МВФ.
Що відбуватиметься? Буде повільний рух України вперед. Під тиском технократів Заходу, а не на вимогу громадян. Більшість в українському суспільстві хоче нажитись на дурничку, хоче європейського життя і європейських зарплат, але при цьому не хоче платити податки і стати відповідальними громадянами за свою країну. А восени стартує передвиборна кампанія, отож що українці виберуть собі в 2019 році, те і матимуть, – прогнозує українсько-канадський політичний оглядач Олег Голобородько.
