Гельмут Коль увійшов до історії світової політики як перший канцлер об’єднаної Німеччини, - інформує Громадське.
Він був лідером країни 16 років. Це найтриваліший термін правління з часів «залізного канцлера» Отто фон Бісмарка, з яким Коля часто порівнювали.
Він відіграв величезну роль в процесі об'єднання Європи й утворення Євросоюзу, сприяв припиненню «Холодної війни» і став свідком розпаду СРСР. Завдяки своїй завзятості і терпінню йому вдалося знайти спільну мову із лідерами тодішніх наддержав: Михайлом Горбачовим і Джорджем Бушем-старшим.
16 червня Коль помер у віці 87 років у своєму будинку у західній Німеччині. Тож Громадське згадує найцікавіші факти з життя одного з найвидатніших європейських політиків другої половини 20 століття.
►На виборах у ФРН у 1982 році Гельмут Коль обійшов всіх суперників і став наймолодшим канцлером за всю історію Федеративної Республіки. Йому було 52 роки. Посаду канцлера Коль обіймав рекордні 16 років – до 1998 року. Крім того він майже чверть століття очолював Християнсько-демократичний союз – з 1973 по 1998 роки.
►У свідомості німців Коль є головним політиком, завдяки якому стало можливим мирне об'єднання Східної і Західної Німеччини, яке відбулось 3 жовтня 1990 року. Згадуючи ті часи, він казав: «Шанси, що все закінчиться мирно і не проллються ріки крові, були п'ятдесят на п'ятдесят».
►17 січня 1991 року Коль був втретє обраний на посаду канцлера і саме тоді він став першим федеральним канцлером об'єднаної Німеччини.
►Коль отримав прізвисько «канцлера двох Є – єдності і євро». За його активного сприяння в лютому 1993 був підписаний Маастрихтський договір, який заклав основи Євросоюзу. Як потім згадував політик, ініціативу єдиної валюти він «просував як диктатор», настільки пручався народ Німеччини відмовлятись від німецької марки. Проте Коль аргументував це тим, що єдина валюта була ще однією запорукою миру в Європі: «Народи з єдиною валютою ніколи не починали війни один з одним».
►Однією з країн, яка найактивніше виступала проти об’єднання Німеччини, була Велика Британія на чолі із Маргарет Тетчер. Тоді для усунення непорозумінь Коль пообіцяв прем’єрці надати доступ до секретних даних щодо об'єднання Німеччини. Обіцянка була дана під час приватної зустрічі двох політиків на Даунінг-стріт у березні 1990 року, коли лідери дійшли згоди про новий європейський порядку після падіння Берлінської стіни.
►Влітку 2016 року Коль звернувся до європейських лідерів із закликом проти «зайвої суворості та поспіху» після голосування Великої Британії за вихід з ЄС. На тлі перемовин про прискорення початку процедури виходу він закликав політиків «взяти паузу, видохнути і зробити один крок назад, перш ніж зробити два кроки вперед».
►У 2008 році 78-річний Гельмут Коль одружився вдруге. Його дружиною стала 43-річна Майке Ріхтер. Пізніше двоє його дорослих синів від першого шлюбу звинуватили молоду мачуху в тому, що вона намагається розладнати їхні стосунки з батьком й перешкоджає його контактам з друзями і колегами.
►У квітні 2017 року Коль виграв суд проти журналіста Херіберта Швана, який видав книгу «Заповіт. Протоколи Коля» на основі більш ніж 630 годин записаних розмов з екс-канцлером. Суд призначив виплатити Колю у розмірі 1 млн євро, в якості моральної компенсації за шкоду праву на приватне життя 87-річного позивача.
►Протягом усієї політичної кар'єри Коль був мішенню для жартів. Але це мало хвилювало політика. Він ніколи не відмовляв виборцям у задоволенні посміятися над ним і часто навіть провокував їх до цього, підкреслюючи свою провінційну вимову і значні габарити: зріст 1,93 м, вага 135 кг. За таку статуру його прозвали «Ведмедем», а за великий живіт – «Грушею».
►У 1991 році наймолодшим міністром в кабінеті Коля стала його протеже Ангела Меркель. Але після скандалу з «чорною касою» партії ХДС у 1999 році, коли Гельмут взяв всю політичну відповідальність на себе, Меркель закликала партію дистанціюватися від Коля. «Він відкрив Меркель, але недооцінив: називав дівчинкою і думав, що вона не може загрожувати його владі. Він так і не зміг пробачити цю жінку зі східної Німеччини», – згадує біограф колишнього канцлера Ханс-Йоахім Ноак.
