Старий цвинтар в колишньому Кристинополі, а тепер Червонораді, уже давно б поглинули земля та людське забуття. Але, на щастя, знайшлись небайдужі, які взялись за впорядкування старовинних поховань.
На Кристинопільському цвинтарі є могила воїнів УГА, що загинули під час українсько-польських визвольних змагань у 1918-1919 роках, пам’ятник польським воїнам, що загинули у цей же період, меморіал блаженної сестри Йосафати Гордашевської, засновниці згромадження Сестер служебниць Непорочної Діви Марії в Кристинополі та чимало надгробків мешканців колишнього міста, яке ще не знало, що його незабаром перейменують, а червоноградці полізуть під землю, в шахти, будуючи “світле майбутнє”. На старому цвинтарі, старанно викошеному, могили як поляків, так і українців. Українська земля прийняла всіх і примирила.
Найдавнішу споруду цвинтаря видко здалеку - це склеп родини Вишневських гербу Прус, що з 1848 по 1926 рік володіла Кристинополем. Ще кілька літ тому усипальниця була розбитою - з провалами стін, знищеними погребальними плитами, без даху, завалена сміттям і поросла бур’янами. Це було ідеальне місце для гуртування місцевих наркоманів та пияків. Але кілька років тому небайдужі червоноградці згуртувались і взялись очистити цвинтар та привести до ладу каплицю. Їм сприяло Міністерство культури і національної спадщини Польщі. За совітів каплицю було зруйновано, а поховання сплюндровано.
Як розповідали самі учасники відновлення - звідси було вивезено величезну купу сміття та непотребу. Врешті родинний склеп було відбудовано, накрито дахом і каплиця не виглядає приречено. Щоправда, коли майже все було зроблено, невідомі поцупили металеві гроби зі склепу...
Після кропіткої праці зі складання знайдених уламків надмогильних плит вдалося ідентифікувати 5 похованих там осіб. Усі вони були перепоховані в розчищених криптах. Там же перепоховали останки урядника і військового діяча Міхала Жевуського, муміфіковане тіло якого викинули з гробниці радянські вандали, а потім демонстрували в музеї, як експонат.
Каплиця зовні виглядає невеличкою, але коли потрапляєш всередину, то раптом опиняєшся перед глибоким проваллям, в яке можна звалитись, якщо бути неуважним. Наче на розкопках в Помпеях.
Крипти знаходяться на кілька метрів глибше рівня землі і від цього на душі стає якось лячно. А ще обдерті стіни зі слідами тиньку, розбиті плити і хрести... Моторошно. Зрештою, це місце спочинку мертвих, а не бальна саля. Можна лиш уявити, що тут коїлось до відбудови каплиці... Плюндрування пам’яті і тлінних решток людей засуджується всіма релігіями. А тут таке було... Просто немає слів. Старий кристинопільський цвинтар знає багато таємниць, знає правду про те, що діялось у цьому невеличкому містечку за давніх часів. І лише уважні та ретельні зможуть відкрити їх для світу.
Кажуть, як ми ставимося до своєї історії, як шануємо пам’ять про померлих - таке у нас буде й майбутнє. Хочу вірити, що воно в нас є.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
