Доктор наук з державного управління, професор кафедри державного управління та місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Олександр Кучабський не братиме участь у виборах ректора Львівського університету ім. Івана Франка.
Про це він повідомив у заяві, яку розмістив на своєму блозі у "Вголосі".
Подаємо текст заяви: "Сьогодні (йдеться про 9 липня) закінчується термін подачі заяв для участі у конкурсі на посаду ректора Львівського національного університету імені Івана Франка, оголошеного 10 червня ц.р. Міністерством освіти і науки України.За останній місяць сталися події, які вплинули на моє остаточне рішення НЕ БРАТИ УЧАСТІ У ВИБОРАХ РЕКТОРА ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ.
У зв’язку з цим, я хочу вибачитися перед всіма особами, які висловили підтримку моїй кандидатурі та пов’язували з моїм ймовірним обранням сподівання на покращення ситуації в Університеті. Крім цього, вважаю за необхідне пояснити причини моєї остаточної відмови від боротьби за посаду ректора. Кожне важливе рішення зазвичай продиктоване низкою причин. Лише в комплексі вони формують логіку наших дій.
На мою відмову від участі у виборах ректора вплинули такі обставини: 1) декілька днів тому я отримав пропозицію, яка з огляду на можливості наукового розвитку є значно привабливішою, ніж посада ректора Львівського університету. Зважаючи на складність поєднання наукової діяльності з організаційною, я зробив свій вибір не на користь останньої. Я не готовий пожертвувати своєю науковою кар’єрою навіть задля отримання примарних переваг, пов’язаних з такою адміністративною посадою, як ректор Львівського університету. Невдовзі (ще до призначення нового ректора) я повідомлю всіх зацікавлених осіб про свій вибір; 2) про своє бажання боротися за ректорство оголосила також людина, яка свого часу мала вагомий вплив на моє становлення як науковця та управлінця. З етичних міркувань я вважаю недоцільним свою подальшу участь у виборчій кампанії, оскільки це могло б спровокувати небажані для дружніх відносин конфлікти та непорозуміння; 3) існуючий механізм призначення очільника вітчизняного вишу не є відкритим та прозорим. Він, по суті, заперечує можливість обрання найоптимальнішої кандидатури, створюючи сприятливий ґрунт для кулуарного вирішення цього питання поза стінами університету. За минулі дні я переконався, що ця виборча кампанія буде надзвичайно напруженою і немає підстав сподіватися на її близьке завершення. За таких умов легітимність майбутнього ректора завжди можна буде поставити під сумнів; 4) жоден з претендентів на ректорство не відгукнувся на мою пропозицію про відкриті дебати щодо майбутнього Університету. Ніхто з кандидатів, на жаль, досі так і не запропонував власну програму розвитку. Це може свідчити про небажання претендентів відкрито полемізувати щодо майбутнього університету, а також про їх націленість виключно на кулуарні методи вирішення кадрового питання.
У такій боротьбі я не хочу брати участі. Моя відмова від участі у виборах не означає мою байдужість до долі мого університету. Навпаки, вважаю своїм обов’язком сприяння самоорганізації всіх здорових сил Університету. У всіх своїх вчинках я завжди керувався принципом «не місце прикрашає людину, а людина місце». Тому основним завданням, яке я переслідував, оголошуючи про своє бажання взяти участь у боротьбі за ректорство, було намагання пробудити академічну спільноту до відкритого діалогу щодо майбутнього рідного університету.
За великим рахунком моя головна мета вже досягнута. Мій вчинок змінив ставлення багатьох до виборів ректора. Десятки телефонних дзвінків, коментарі в Інтернеті підтвердили моє переконання про те, що насправді Університет не є безнадійним корупційним болотом, що тут є здорові сили, які організувавшись, спроможні переламати ситуацію в кращий бік. Важливо, щоб кожен відчув себе причетним до долі свого університету. Для цього потрібен час і цілеспрямована праця. Я сподіваюся, що бажання побудувати на базі Львівського університету справжній науково-освітній заклад європейського зразка візьмуть верх над системою кругової поруки та пристосуванства. Саме тому, незважаючи на виборчі перипетії, я закликаю всіх однодумців – кожного зокрема і всіх разом – реалізовувати положення запропонованої мною програми «Дванадцять кроків до великої мети»!
Хто б не був призначений невдовзі ректором Львівського університету, я бажаю йому насамперед людяності. Студенти, викладачі та працівники університету – не гвинтики у великому механізмі освоєння коштів. Це насамперед той соціальний капітал, який може повернути Франковому університету славу наукової перлини Європи. Я хочу теж висловити новому ректору слова щирого співчуття. Перед ним невдовзі постане непроста дилема: або піти в історичне небуття у ролі чергового рядового чиновника вітчизняної системи вищої освіти, або увійти в історію творцем нової, європейської науково-освітньої якості на базі Франкового університету. Перша альтернатива пов’язана з швидкою моральною та матеріальною сатисфакцією, друга натомість – це важкий хрест самовідданої невдячної титанічної праці. Якщо майбутній ректор обере важчий, тернистий, але достойний шлях і потребуватиме допомоги та підтримки, я вважатиму за честь і свій моральний обов’язок її безкорисливо надати".
