Легендарна праця Дмитра Мирона – «Орлика» «Ідея і Чин України», котра кілька десятиліть перебувала в таємних спецхранах «під московським караулом у тюрмі» за № 7612, вперше перевидана (вірніше видана) в Україні нами в 2001 році з нагоди 90-ліття з дня народження Дмитра Мирона, проте невеликий наклад цього видання вже давно вичерпався і з нагоди 75-річчя загибелі автора та ювілею УПА, відгукуючись на численні запити і побажання, вирішили її перевидати знову, виправивши деякі орфографічні помилки, котрі знайшли в попередньому виданні
Спонсорами книги в 2001 році стали учасники визвольних змагань з діаспори. Зокрема Юрій Борець з Австралії, Святомир Фостун та Осип Довбуш з Англії, ще кілька достойників, тепер же потрібно меценатів, які матеріально допоможуть здійснити важливий проект.
«Ідею і Чин України» можна вважати найбільш ґрунтовним і докладним популярним викладом ідеології, теорії, тактики і мети українського націоналізму 30-х років.
В своїй праці автор показує глибинне коріння, органічність і традицію українського націоналізму, історичний шлях його боротьби і утвердження, викладає його світогляд і мету.
«Праця Д. Мирона у певному сенсі є квінтесенцією ідеалістичної філософської спрямованості українського націоналізму міжвоєнної доби, системним викладом сутностей і принципів власне вольового націоналізму, яким він сформувався тоді. Вона фіксує той набір ідеологем, на якому ОУН зуміла виховати небачене до того покоління героїчних борців. Книга дає чітке тлумачення основних ідей українського націоналізму як цілісної філософії збереження, розвитку та утвердження нації», – зазначає сучасний дослідник Олег Баган.
Твір є безцінним історичним документом епохи і, безумовно, буде корисним як політикам і політологам, так і історикам, насамперед дослідникам українського національно-визвольного руху. Особливо корисно ознайомитися з цією працею молодим українцям, членству націоналістичних організацій.
Зокрема праця Дмитра Мирона допоможе розвінчувати облудні московські міфи про ОУН, знімати комуністичні пропагандивні ярлики про «тотожність українського націоналізму і фашизму».
Ще в кінці 30-их років, до того, коли німецький націонал-соціалізм продемонстрував світові своє справжнє обличчя, в той час, коли Молотов і Ріббентроп ділили сфери впливу, а бійці Вермахту і Красної Армії спільними парадами дефілювали в Бресті, Дмитро Мирон доволі критично поставився до тоталітарних рухів в Італії й Німеччині. Він виразно розрізняв фашизм і націонал-соціалізм і піддавав ці явища докладному аналізу і ґрунтовній критиці, втім, як і інші чужинецькі ідеологічні доктрини та суспільні рухи, а зокрема демолібералізм і більшовизм. Як знаємо з архівів, у Києві в 1942 році працював Дмитро Мирон над новою, зміненою редакцією «Ідеї і Чину України» та писав нову основну політичну працю.
«24 липня 1942 року у Києві був арештований провідник руху Бандери на Східній Україні, який користувався псевдонімами Піп, Андрій і Мудрий. Він був поранений при спробі втекти і невдовзі помер. Справжнє його ім’я невідоме. Він мав при собі паспорт, напевне фальшивий, на ім’я Василя Панасюка, а також організаційну інструкцію руху Бандери, яка нам ще не була відома», – писав про загибель Дмитра Мирона у донесенні в Берлін начальник поліції безпеки і СД 28 серпня 1942 року.
Даючи оцінку твору «Ідея і Чин України», маємо врахувати наступне:
а) праця була написана автором в кінці 30-их років в підпільних умовах, до того ж перший варіант твору був втрачений і вдруге Дмитро Мирон писав цю працю по пам’яті і то в дуже стислий термін. Відповідно, і час, і умови написання твору наклали свій відбиток на його стиль і зміст;
б) метою написання твору було подати до потреб організованого націоналістичного руху своєрідну «Абетку Націоналіста» – працю, в якій загально і доступно викладено основоположні засади, методи і завдання українського націоналізму. Тобто, це не є наукова праця, а, насамперед, своєрідний курс лекцій для активу і провідного членства ОУН тих часів, викликаний нагальною потребою.
Для зручності сприйняття змісту твору нашим сучасним читачем ми дозволили собі дещо виправляти мову автора відповідно до вимог сучасного правопису, проте залишаючи оригінальний авторський стиль, а також зробили деякі незначні скорочення в тексті, котрі, однак, суттєво не впливають на зміст.
«Ідея і Чин України» є синтетичним викладом основних ідеологічно-програмових засад українського націоналізму, що розвивалися на межі 30-40-х років ХХ ст. Вона дає можливість пізнати тогочасне розуміння прояву українського націоналізму в різних сферах суспільного життя і його стосунки з іншими політичними рухами та ідеологічними напрямками і концепціями…», – підкреслює у своїй рецензії на попереднє видання твору політолог та історик Олександр Сич.
На превеликий жаль, ім’я Дмитра Мирона, його життєвий шлях і творчий доробок практично невідомі не те, що ширшому загалу українців, а, мабуть, і більшості тих, хто сьогодні безпосередньо причетний до націоналістичного руху, зокрема молодшому поколінню.
Не перестаємо дивуватись ґрунтовності, різнобічності і концептуальності теоретичної спадщини Дмитра Мирона. 30-і 40-і роки дали нам ціле сузір’я ідеологічних і теоретичних праць з ідеології українського націоналізму. Ці твори виростали з нагальної потреби часу і давали відповідь на актуальні питання доби, окреслюючи мету і шлях її досягнення, формуючи і кристалізуючи візію майбутнього і світогляд визнавців руху, членства ОУН.
Дмитро Мирон – «Орлик», провідний діяч ОУН, був не лише блискучим теоретиком, публіцистом (до речі, – автором «44-x правил життя українського націоналіста», які написав у польській тюрмі і разом з «рядом статей і думок передає на маленьких папірцях незамітно друзям на світ»), але і революціонером-борцем «з крови і кости». «У свойому житті не знав ніколи і не любив ні хвилини безділля й спокою вигоди, алькоголю, курення чи інших слабостей. Ніхто не чув ніколи від нього ні одного слова жалю, нарікання, зневіри чи сумніву. Ніхто не бачив у його очах страху тоді, коли певна смерть чекала всіх. У нього був лише якийсь дивний, твердий усміх, неначе короткий гострий полиск сталі й негайне тверде рішення». Він жив і боровся так, як вчив жити і боротися інших. Залишив нам невмирущий заповіт не лише полум’яним Словом, але і блискучим Чином. Тому, на наше глибоке переконання, молоді українці повинні знати і шанувати Дмитра Мирона, виховуватися на його творах і його прикладі, адже, за словами професора Сергія Квіта, «Книжка у концентрованому вигляді вміщує реальний переможний досвід українського політикуму в межових умовах ХХ століття, який ми не можемо не знати або ігнорувати».
Його ім’я в Пантеоні Героїв Нації стоїть поруч з іменами Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Ярослава Стецька, Юрія Липи, Степана Ленкавського, Петра Полтави.
Нове покоління українців зобов’язане переможно довершити їхню справу, і нехай нам в цьому допоможе життєвий подвиг чільного діяча ОУН Дмитра Мирона та його праці, зокрема «Ідея і Чин України».
Віктор Рог (vorog1970@gmail.com)
