Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура

Леся Кічура: «Хочу, щоб мої казки надихали дітей та їхніх батьків до мандрів за незвіданим!»

Все зовсім скоро – на початку осені – львівська казкарка та журналістка Леся Кічура презентуватиме свою 3-тю казкову збірку – «Добрі мамині казки. МАНДРИ».

Авторка знана  за своїми масштабними презентаціями з солодкими несподіванками для всіх гостей напередодні Різдва у Львові, цікавими форматами особистих зустрічей з дітьми з пряниковими майстер-класами та частими відвідинами різноманітних літературних проектів.

Як воно – бути дитячим письменником та чого очікувати читачам від нової книги, Гал-інфо цікавилося безпосередньо у автора.

Мандри? Чому саме таку підназву матиме 3-тя частина вашої казкової серії?

Так склалося, що більша частина текстів, які увійшли до збірки, властиво я написала під час своїх мандрівок. Тож історії народжувалися на берегах 3-х морів – Червоного (в Єгипті), Середземного (в Туреччині) та Чорного (в Одесі). Основну назву давно вже вирішили не змінювати, бо «Добрі мамині казки» – стали впізнаваним брендом (усміхається). Але, щоб розрізняти збірки варто дати для читачів «підказки». Тож у 3-й казковій збірці дуже багато того, що вдається пізнати під час туристичних вилазок – нові враження, знання, знайомства та довготривала дружба.

Стежачи за вашими постами у соціальних мережах можна помітити багато морської тематики в ілюстраціях. Це не випадковість?

Ні, це зумисна позиція (усміхається). По-перше, казки з морів не можуть ілюструватися іншими малюнками, аніж морськими. По-друге, моя художниця – Катерина Іванова – на початку нашої співпраці зізналася, що дуже любить малювати морських мешканців. І я зрозуміла, що цього разу зможу «відірватися на ілюстраціях сповна»! Коли вперше побачила її аквамаринову барву води – справді отримала неймовірне піднесення. Часами ілюстраторка сама підказувала мені сюжети малюнків, як отой, де медуза грає у шахи з восьминогом до казки «Як море собі друзів шукало». І якщо за тематикою казки я розуміла, що тут можна підсилити враження читача ще й кольоровим малюнком, замість розмальовки – то обов’язково його замовляла для цієї сторінки.

У попередній збірках траплялися досить філософські казки, наприклад, «Як Бог немовлят роздавав», «Казка про білу та чорну нитку»… Чи й ця збірка міститиме казки такого зразка?

Загалом текст «Як Бог немовлят роздавав», раз ви вже його згадали – це моя щаслива зірка! На моїй сторінці у мережі Фейсбук ця казка набрала понад півмільйона (!!!) переглядів і сотні тисяч перепостів. А ще кажуть, що в нас не слухають казок (усміхається), ще й як слухають!

Читачі часто також писали відгуки на казку про дві нитки і це мене дуже тішило. Бо направду казка має філософський підтекст – ким же кожному із нас стати в житті, який шлях обрати. Тому я залюбки продовжила цю традицію і в 3-й книзі також, розмістивши в ній історію «Чарівник-годинникар», яка навчатиме людей, аби вони вміли цінувати кожну мить життя. А звички, як ми знаємо формуються з дитинства, тож дітям такі тексти конче варто читати. Зокрема в казці є такі слова: «Своєю майстерністю змінювати хід стрілок на циферблаті годинників добрий чарівник ніби нагадував людям, що варто все робити вчасно, аби вчора не було зарано, а завтра не стало запізно…».

Діти називають ваші казки сучасними та іншими, в чому їхня особливість?

Не відкрию таємниці, коли скажу, що сьогодні зацікавити дитину книжкою дуже складно! Тут потрібен і цікавий сюжет і гарна, але зовсім не спрощена мова оповіді і щирість, бо маленький читач відразу відчуває, коли її немає. Й мабуть ще один дуже вагомий чинник – сам автор. Він має бути справжнім, реальним та досяжним. Аби з ним можна було познайомитися, поговорити, поставити кілька запитань, обійняти (без цього ну просто ніяк) і навіть… нашепотіти на вухо йому кілька побажань до наступних казкових сюжетів. Бо мене справді дуже часто запитують, чи можна попросити написати казку про…

Казка  завжди мала виховну роль. У вас вона присутня?

Звісно, адже кожен автор намагається своїми текстами переказати читачеві те чи інше послання. Я хочу, щоб мої казки спонукали дітей та дорослих до мандрів за незвіданим! Мрію, щоб діти вірили у власні сили та вміли розвивати свої таланти. Хочу аби кожна дитина розуміла, що вона особлива і її поява на цій землі була конче потрібна. Про це зокрема йдеться у казці «Про соловейка, який хотів стати колібрі». Хочу, щоб кожна дитина розуміла, як важливо знати та оберігати своє коріння та родовід, пишатися вишиванкою – не раз на рік чи з нагоди свята, а тому, що цей одяг справді несе в собі неймовірну енергетику. Тому казка «Вишиванка з бабусиної скрині» визрівала в моїй уяві досить довго й містить у собі дуже багато щасливих спогадів із мого дитинства.

Зараз часто дитячі читання долучають до багатьох масових дійств та святкувань. Чи відгукуєтеся ви на такі запрошення?

Неодмінно! Адже влітку містами України проходять десятки фестивалів, де неодмінно є наші читачі, тож ми радо приїжджаємо на гостину. Не так давно «Добрі мамині казки» були гостями на Удеч-фесті в Жидачеві на запрошення директора бібліотеки Люби Янклевич. Маємо запрошення на фестиваль «За двором» (с. Задвір'я) 25 серпня. А на День Незалежності – 24 серпня та 8 вересня, на свято хліба – знову будемо бавитися з дітьми в Шевченківському гаю.

Як воно бути дитячим письменником?

Цікаво, приємно, але й дуже відповідально! Влітку отримала багато замовлень на книги через соціальні мережі. Там траплялися мамусі, діти яких мали всього по кілька місяців і вони вже хотіли мати на своїх полицях мої збірки, щоб не дай Боже, поки дитя підросте не закінчився тираж книги (усміхається). Були й вагітні молоді дівчата, які прослухавши кілька аудіоверсій казок захотіли вже читати мої казки дитині, що перебуває в утробі. Бували випадки, коли книги цілеспрямовано купували для закордону – бо маленькі українці там дуже потребують текстів із гарною українською мовою. І це для мене дуже цінно. Одного разу в центрі міста назустріч мені йшла мама з дівчинкою, порівнявшись зі мною донечка вигукнула: «Мамо, це ж справді вона! Ота казкарка, що читала нам казки у школі! А можна я запитаю чи вона ще приїде і… обійму її?!» Такі миті дуже розчулюють та водночас надихають. Коли так багато друзів та колег запитують, ну коли ж уже продовження – ти не можеш спинитися на половині шляху, які б перепони тебе не чекали!

На якому етапі власне підготовка книги?

Тексти казок уже вичитані літературним редактором (Марічка Наконечна), підготована верстка книги (Ігор Стахів). Половина ілюстрацій також готова. Попереду найскладніший етап – пошук спонсорів!

Навесні 2017 року завдяки спонсорській підтримці Маркіяна Бедрія (мережа кав’ярень «Світ кави») та Ігоря Процикевича (інтернет-компанія «Уарнет») я видала свою першу збірку «Добрі мамині казки».

Напередодні Різдвяних свят за підтримки Будівельної компанії MS та Мережі супермаркетів «Рукавичка» (ТВК “Львівхолод”) та знову ж таки – Ігоря Процикевича (було дуже приємно, коли він вдруге без роздумів зголосився підтримати видання книги) вийшла друга збірка «Добрі мамині казки. Магія Різдва».

За цей період проект справді дуже розрісся та збільшив коло своїх читачів та шанувальників. Я переконана, що й цього разу ми знайдемо людей, які будуть готові підтримати видання казок, аби тисячі книг були знову подаровані школам та бібліотекам. Адже з тиражу перших двох збірок на сьогодні ми подарували понад 3000 примірників! Тож попереду в нас пильний етап підготовки – написання листів, пошук партнерів та власне видавничі перипетії. Але я переконана, що все вдасться, адже диво трапляється з тим, хто в нього вірить! Хіба може бути по-іншому з тим, хто творить казкові сюжети?!

Фото з архіву Леся Кічури,

ілюстрації Катерини Іванової

до книги «Добрі мамині казки. МАНДРИ»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ