Львівська залізниця позиватиметься до транспортної міліції щодо поширення неправдивої інформації. Таке рішення прийняв трудовий колектив після публікації у газеті «Голос України» від 10 березня 2010 року статті, яка завдає шкоди діловій репутації залізниці та псує її імідж надійного державного підприємства. Про це повідомив прес-центр державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».
Зокрема, у повідомленні зазначено: «У матеріалі «Вам дешевенький рулон туалетного паперу, а нам - «грубі гроші» начальник відділу держслужби з боротьби з економічною злочинністю відділу управління МВС України на Львівській залізниці Андрій Онищенко піддав «нищівній» критиці дії залізничників, які нібито завдали небачених збитків державі. Однак, ця критика може стати дійсно нищівною, але матиме зворотну дію, оскільки посадовець у погонах не побоявся оприлюднювати завідомо неправдиву інформацію! Цифри, якими він оперує, не відповідають дійсності, адже за його словами, «87 посадових злочинів виявили працівники управління МВС на Львівській залізниці, з них 69 справ скеровано минулого року до суду».
Очевидно, міліціянт видає бажане за дійсне, реальність же зовсім інша: виявлено 22 злочини, вчинених працівниками магістралі, причому інформацію про 11 з них правоохоронцям надала сама залізниця, а до суду дійшло лише дві справи… Тим більше дивно звучать слова правоохоронця про те, що «практично усі факти виявлення посадових злочинів були доведені до свого логічного завершення, зловмисники отримали покарання, при цьому багато хто віддав особняки та машини». Щоправда, він так і не уточнив, хто і кому віддав (що означає «віддав»???) особняки та машини. Згадане інтерв'ю більше скидається на ляпас у відповідь, оскільки на початку березня залізниця звернулася до правоохоронців не покривати злочинів, учинених працівниками магістралі.
Керівництво залізниці усвідомлює, що серед 60 тисяч працівників є і нечисті на руку, але кожного самотужки за ту ж руку зловити важко. Тому залізниця неодноразово зверталася до міліції із закликом співпрацювати, натомість так само неодноразово стикалася з тим, що саме люди у погонах рятували зловмисників від покарання. Схоже на те, що Андрій Онищенко саме це і мав на увазі: працівники залізниці, які вчинили правопорушення, «віддавали особняки і машини» у якості хабарів міліції.
Що ж стосується нібито фактів правопорушень, наведених міліціонером, то вони взагалі виглядають сфабрикованими і не відповідають дійсності. Безпідставними є звинувачення службових осіб Коломийського ФСК «Локомотив» у самовільній передачі в оренду комерційній структурі на 50 років земельної ділянки площею близько гектара. По-перше, залізничники звертають увагу «спеціалістів» з боротьби з економічною злочинністю на те, що залізниця, як державне підприємство, є не власником землі, а лише користувачем (!) і, відповідно, цією землею не розпоряджається. Справжнім же власником попри все залишаються органи місцевого самоврядування та місцеві громади. Залізниця лише може відмовитися від певної ділянки (у разі відсутності в ній потреби), пройшовши усі необхідні процедури та повернувши землю, фактично, у руки її дійсних господарів. Що й відбулося у вказаному випадку. Як далі місцеві ради чинять із цією землею - це вже інше питання і воно зовсім не стосується залізниці. До речі, озвучений гектар землі у межах міста на ділі виявився лише 0,09 га, а заборона 2006 року на видачу дозволів на вилучення, відчуження земель залізниці не стосується справи, оскільки дії відбулися задовго до цього.
Очевидно, транспортна міліція не зовсім володіє ситуацією щодо земельних справ залізниці, оскільки ще один наведений приклад про 2,7 га «золотої» землі у Чопі, нібито переданої посадовцями Львівської залізниці у чужі руки узагалі є повним абсурдом. Насправді «чужими» руками є Королівська селищна рада, тобто фактичний власник землі! Саме до нього свого часу звертався представник залізниці про вилучення ділянки. Але окрім цього, справа навколо вказаної ділянки узагалі є з багатьма невідомими. По-перше, на ній є основні засоби залізниці, по-друге, залізниця дотепер платить за неї податки, на основі документів Держкомзему, які підтверджують, що користувачем цих земель і надалі є магістраль. А хронологія подій з рішеннями щодо вилучення узагалі викликає сумніви щодо правомірності дій місцевих посадовців.
У дійсності ж процедуру вилучення та передачі землі завершено не було, оскільки залізниця жодних інших дій окрім листа представника не вчиняла. А про те, що нібито земля вже «чужа» із 2004 року керівництво залізниці дізналося лише у 2010 році, при цьому чемно сплачуючи податки за неї упродовж п'яти років. У той же час міліція вже порахувала збитки, завдані державі діями залізниці. У чому вони полягають залишається загадкою, оскільки залізниця навпаки збагатила державну скарбницю коштами, які, якщо вірити документам селищної ради, сплачувати не повинна була. Але найбільше у цій історії насторожує те, що правоохоронці не гребують кидати звинувачення у бік залізниці і рахувати збитки задовго до того, як узагалі може бути встановлено факт злочину. Кримінальну справу лише порушили, а бруд на посадовців магістралі ллється без упину.
Зважаючи на це, колектив залізниці звернувся до прокуратури, аби та з'ясувала, на підставі чого держслужбовець МВС на сторінках загальноукраїнського видання дозволив собі так безапеляційно дискредитувати Львівську залізницю і її працівників. Залізничники сподіваються домогтися спростувань та вибачень за неправдиву, викривлену і перекручену інформацію від Управління МВС України на Львівській залізниці, оскільки вона завдала шкоди діловій репутації магістралі загалом і кинула тінь на кожного працівника зокрема».
