16 березня, Литовський національний театр привезе до Львова свою інтерпретацію відомої п’єси «Борис Годунов» О. Пушкіна. Режисером вистави виступить Еймунтас Някрошюс – один з найвідоміших режисерів Європи, лауреат численних державних нагород та дипломів театральних фестивалів у Литві, Латвії, Естонії, Росії та інших країнах.
Характерними особливостями його постановок є заспокійливий музичний супровід, що повторюється впродовж вистави, активне використання танцю та сценічного руху, а також унікальний сценічний реквізит, використання на сцені природних субстанцій: води, вогню, вітру, льоду, каменю. Тривалість однієї вистави часто перевищує звичайний час перегляду, бо Някрошюс полюбляє складні й амбітні п'єси , як, наприклад, «Пісня Пісень» або «Пори року» Крістіонаса Донелайтіса.
Литовці везуть до Львова провокативну виставу про смерть російської нації!
Вистава проходитиме литовською мовою, проте кожен глядач отримає радіогід (технічний пристрій, за допомогою якого здійснюється синхронний переклад), такий тип перекладу у львівському театрі буде використовуватись вперше.
Литовці везуть дуже суперечливу, провокативну, насичену подіями виставу. Попри складність змісту в ній є простота сприйняття, наближення до простих людських поривів, які кожний з нас переживає щодня. «Борис Годунов» Олександра Пушкіна у прочитанні Еймунтаса Някрошюса – це історія людини, у державі; це усе і нічого водночас. Пророцтво, що справдиться, те, що є і мине, адже людська природа не може подолати вищі сили. Всі ми ходимо під Богом і фатум ніхто не відміняв. Ніхто не заважає долати гори, бо наші ями ми копаємо самі собі.
З нагоди анонсу вистави сьогодні відбулась зустріч з журналістами акторів театру ім. Заньковецької Григорія Шумейка та Богдана Козака, які з нетерпінням чекають на гучну прем’єру.
«Одне ім’я цього режисера вже може прогнозувати якість вистави. Його вистави не тільки подобаються, вони дивують, вони вражають глядача» -- коментує Григорій Шумейко.
Вибір цієї вистави викликав обурення в декого з патріотично налаштованих львів’ян. Викликане, чи то національністю автора, чи гострій темі вистави, в якій можна знайти багато аналогій з сучасністю.
«Хочете, чи ні, ця вистава говоритиме про сьогоднішній день. Литовці розуміють, в якій ми ситуації та розуміють, куди вони їдуть і що з собою везуть» -- каже народний артист України Богдан Козак.
«Я в передчутті розкішної та глибокої інтепретації. Згадайте і Шевченко, і Гоголь захоплювались Пушкіним. Гоголь казав: «У кожнім його слові безмір всесвіту», тому я не розумію звідки все це взялось.» -- додає Григорій Шумейко.
