8 січня – 74-а річниця з дня народження Василя Симоненка - українського поета і журналіста, одного з найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників». Про це нагадують у Львівській крайовій організації Української партії.
Важко знайти серед поетів-шестидесятників долю більш яскраву та більш трагічну, ніж доля Василя Симоненка. За 28 років життя зроблено було багато і мало водночас. Багато, з огляду на самобутню і багату спадщину, яку ми отримали від Василя Симоненка. А мало, зважаючи на те, скільки він міг би ще зробити, якби не передчасна смерть у розквіті сил та творчої енергії.
На початку 60-их років ХХ століття набули великої популярності «самвидавні» поезії Василя Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Йогопоезії становили сатиру на радянський лад, зображали важке та безрадісне життя радянських людей, викривали радянський тоталітаризм, таврували російський великодержавний шовінізм. Водночас червоною ниткою через поезію Василя Симоненка проходять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України.
Поезія Василя Симоненка у самвидавній критиці дістала високу оцінку з особливим підкресленням громадської мужності поета. Власне самвидавною творчістю Симоненко увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст., - зазначають у Львівській крайовій організації Української партії.
