Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура

Музика великої любові звучатиме в Органному залі

У День закоханих у Львівському органному залі звучатиме особлива музика про любов – барокові твори у виконанні струнних та клавесину. Керівниця Оркестру барокової капели Львівської музичної академії Анна Іванюшенко розповіла про сюрпризи, які чекатимуть на слухачів 14 лютого.

Місток в Італію

“Це музика великої любові – до Бога, до життя, до всього, що тебе оточує. Ніби сприйняття світу через призму любові. Музика дуже чесна й абсолютно неагресивна по своїй суті. Напевно, цього бракує нам сьогодні – щирості, любові, миру”.

Так говорить про музику бароко Анна Іванюшенко, представляючи репертуар концерту до Дня святого Валентина. У програмі, зокрема, – “Концерт для струнних, Ре мінор” Антоніо Вівальді, “Кончерто ґросо, Ре мажор” Еварісто Феліче Даль Абако. “Чому італійці? Ну, хто ж, як не італійці! – пояснює пані Анна. – Як на мене, це дуже сонячна музика, дуже щира і якась світла у своїй енергетиці”.

Ще одним місточком в Італію стане “Італійський концерт” Йогана Себастьяна Баха, в якому Анна Іванюшенко солюватиме на клавесині. А головною love story вечора – бурлеск-сюїта Ґеорга Філіпа Телемана “Дон Кіхот”.

“Телеман був чи не першим, хто спробував відтворити в музиці образ Дон Кіхота, образ, який досі у нас асоціюється із вічним романтиком, – розповідає Іванюшенко. – Якраз у цій сюїті Телеман дуже багато уваги приділяє закоханому Дон Кіхоту. Ми зможемо почути, як герой зітхає по коханій – один із номерів так і називається – “Зітхання по Дульсінеї”, як Дон Кіхот мріє про неї, як він рветься на подвиги заради прекрасної дами. Я думаю, це теж прекрасно – спробувати мовою музики намалювати історію такого трішки дивакуватого, але кохання”.

Також на гостей Органного залу чекатиме справжній сюрприз – дебют молодої співачки Соломії Матушевської, яка щойно закінчила музичну академію. “Вона виконає з нами одну з найкрасивіших арій Генделя з опери “Рінальдо” – “Lascia ch’io pianga”, – каже керівниця оркестру.

Музичний цех

Оркестр барокової капели – колектив молодий як за датою заснування – 2014 рік, так і за віком учасників – у ньому грають студенти музичної академії. Хоча історія його створення значно довша. “Це плід мрій і сподівань не тільки моїх, а ще і музикознавця, директора Фестивалю давньої музики у Львові, на жаль, вже покійного нині, Романа Стельмащука”, – пригадує пані Анна. Аналогів оркестру в інших музичних академіях України наразі немає, запевняє вона.

Оркестр починав працювати у цеховому форматі: коли до Львова приїжджав хтось зі спеціалістів у галузі історично інформованого виконавства, його одразу запрошували на майстер-клас. Так оркестрантам пощастило зіграти зі скрипалями Олександром Пільченим, Радославом Камєняжем, дириґентами Мареком Топоровським, Богданом Шведом, Назаром Кожухарем. Завдяки організації Haliciana Scola Cantorum студенти виступали на концертах із гамбістом зі Швейцарії Браяном Френкліном і співачкою Тетяною Польт-Луценко. “Ми спеціально запрошуємо музикантів для спільних проектів і постійно шукаємо можливість подібної співпраці”, – пояснює керівниця оркестру.

Студентський колектив має свою специфіку – його склад постійно змінюється. Перші його учасники вже випустилися з академії, і тепер фактично весь оркестр, окрім концертмейстерів, складається з першокурсників. Іванюшенко каже, що зібралася дуже дружня команда, закохана у свою справу: “Тільки у цьому семестрі нам вдалося вже двічі побувати в Києві, виступити на сцені Львівської філармонії та на Великому прийомі в Органному. Сподіваюся, що оберти ми знижувати не будемо!”

Барокові секрети

Музиканти з попереднього складу оркестру вже брали участь у міжнародному проекті Open Opera Ukraine – постановці першої барокової опери “Дідона та Еней” у Львові та Києві. Музиканти грали на реконструйованих інструментах із жильними струнами. Про такі мріє й Анна Іванюшенко. Але її студенти після оркестру повертаються грати Чайковського, Сібеліуса чи Шостаковича на тих самих скрипках і віолончелях. Тож поки що оркестрантам доводиться досягати барокового звучання за допомогою музично-стильової грамотності. А для цього потрібно дуже багато слухати якісних виконань та читати як трактати майстрів XVII-XVIII століття, так і сучасні праці. Виконавець бароко – це своєрідний дослідник, каже клавісиністка.

“Дуже часто я провокую своїх студентів грати по нотах, які були видані за часів Кореллі, або Вівальді. Вони виглядають трішки інакше, але грати по них – це питання звички. Трохи складніше для диригента, тому що той самий Кореллі не записував усі партії у вигляді партитури”, – розповідає керівниця оркестру. Наприклад, для дириґування “Кончерто ґросо“ Даль Абако, який звучатиме 14 лютого, вона просто вивчила напам’ять усі партії.

“Відома клавесиністка Ванда Ляндовська сказала: “Якщо тобі подобається хтось із людей, що ти робиш? Ти намагаєшся дізнатися про нього якомога більше. Те саме має відбуватися і з музикою, яка тобі подобається”, - наводить приклад справжня фанатка барокової музики Іванюшенко. І тоді здавалось би всім знайомий твір відкривається новими гранями: “Найцікавіше, що ця музика переживає дуже багато варіантів виконань із року в рік, і вона все одно залишається популярною. Щоразу навіть хіти Вівальді, Баха дістають якесь інше бачення і щоразу все одно можуть достукатися до слухача. У цьому теж є якась містика бароко”.

Автор - Діана Коломоєць

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ