В одному з боїв інструктор із позивним “Фаза” вистріляв сто двадцять «ріжків» із восьми автоматів, але ситуацію врятувала кулеметниця із позивним “Марина”.
У Збройних Силах України батько двох доньок проходив строкову, потім був контрактником, після повномасштабного вторгнення рашистів долучився до ДФТГ, а від січня 2023 року мобілізувався в 33 Окрему механізовану бригаду Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
У мирному житі він професійно займався музикою: грав на синтезаторі та акордеоні. Проте душа лежала до війська, тож 2005 року “Фаза” пішов на строкову службу.
“Мені завжди військова форма подобалася і взагалі люди військові. Так мене й затягнуло це все. Брат тоді на строковій службі був, тож я подумав: брат служить, тато служив – то піду і я”, – говорить.
Як повідомили у з’єднанні, спочатку він служив у зенітно-ракетному підрозділі, а потім перевівся на посаду інструктора. Після багатьох років служби звільнився з війська, але повномасштабне вторгнення змінило плани. Від 2022 року “Фаза” знов у строю: пішов добровольцем у територіальну оборону, стояв на блокпостах, а в січні 2023 року став бійцем новоствореної 33 ОМБр. Мобілізувався в одному з ТЦК та СП на Рівненщині.
Перший бойовий вихід 38-річний боєць мав біля Малої Токмачки на Запоріжжі. Був тоді командиром бойової машини YPR. 8 червня 2023 року, самий початок контрнаступу – о десятій годині вечора виїхали колоною, і невдовзі вступили в тяжкий бій:
“В екіпажі “юпіка” нас було восьмеро – і лише я сам вистріляв тоді сто двадцять “ріжків”, з восьми автоматів. Життям ми всі завдячуємо кулеметниці Марині, яка вчасно почала стрільбу саме тоді, коли заклинило перший кулемет. А також нашому механікові-водію, який на задній передачі вивозив нас аж шість кілометрів. Було страшно. Майже не чуєш рації, машина гуде, довкола все вибухає”.
Один із ворожих снарядів тоді розірвався просто під траком бойової машини. А невдовзі зовсім поруч прилетів і другий…
“Дякувати Богу, що ми не відчинили тоді апарель YPR. Привідкрили бійниці і з них стріляли. Адже потім, коли вже «по сірому» тими місцями ходили, побачили, що в під*рів там на деревах висіли камери. Якби ми відкрили апарель, засвітилося б червоне світло – нас би могли помітити і відкрити по нам вогонь”, – пригадує “Фаза”.
Вже через кілька діб бійці його підрозділу билися з окупантами за Маріупольський шлях, заходили з боку Оріхова. І там виявилося не легше, адже загарбники вибудували глибокоешелоновані украплення.
Ось один із характерних епізодів:
“О десятій годині вечора ми перейшли “маріупольку” і вирушили займати позицію. Темрява, нічого не видно – та дійшли успішно, хоч довкола нас міни були, а ми того й не знали. Вже за десять хвилин почався бій, і з семи наших людей трьох одразу поранило. Учотирьох ми відбивалися аж до другої години дня – але вистояли”.
Саме тоді лише невеликий рух головою врятував “Фазі” життя. У кулеметі закінчилися набої, боєць обернувся, щоб замінити короб – і, на щастя, відбувся подряпиною.
“Я не знав, що в полі у бліндажі був снайпер. Якби я мав ще набої і стріляв далі, то він би просто в лоба мені поцілив. А так тільки брову мені зачепило кулею”, – пригадує.
Іншого разу, біля Маріупольського шляху, з трьома побратимами пішов у розвідку, аж тут почала працювати ворожа артилерія:
“Забігли в один бліндаж, а там – п’ять «двохсотих» під*рів. Поки ми ховалися від обстрілу, весь одяг просякнув тим запахом. Та й сам я потім довго не міг від нього відмитися. Ну, це війна…”.
Саме біля “маріупольки”, 25 червня 2023 року, “Фаза” зазнав поранення – «прилетіло» від міномета. Бійцеві в руку влучили три уламки – один із них пройшов через кістку, роздробивши її. Після реабілітації “Фаза» став інструктором: вишколює вояків рідної бригади в радіаційному, хімічному й бактеріологічному захисті. Навчає інших не повторювати помилок, яких припустився сам. Бо лише одного разу вистачило воїнові, щоб зрозуміти, наскільки важливо не нехтувати засобами хімічного захисту:
“Біля Оріхова вийшов на позицію, але забув узяти з собою протигаз. І саме тоді під*ри нам закинули у бліндаж “хімію”. Добре, що це був не смертельний газ. Два дні потім на очі не бачив…”.
Найголовніше, наголошує, у разі хімічної атаки не панікувати:
“Паніка – то найстрашніший ворог людини. Ти щосекунди маєш знати, що робиш. Залетіла “хімія” у бліндаж – не панікуй: маєш десять секунд, щоб вдягти протигаз. І не виходь назовні – за кілька хвилин отрута вивітриться. Бо буває таке: димову шашку вкинуть, і боєць вискакує з бліндажа. А згори дрон – і немає людини. Ніколи не треба втрачати контроль за своїми діями!”.
На війні психіка змінюється дуже швидко, розповідає “Фаза”. Загострюються інстинкти й відчуття, кращою стає реакція. Але найважливіша у бою – сила духу: бути впевненим у власних силах, із холодним розумом застосовувати засвоєні навички – і твердо йти до Перемоги.
Яка в нього головна мотивація?
“Вигнати росіян з нашої землі. За це ми воюватимемо до останньої краплі крові”, – говорить батько двох донечок та надійний бойовий побратим Захисників України.
Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 33 ОМБр подають контактний номер телефону інформаційно-аналітичної служби: 099-162-73-86. Рекомендовано заповнити електронну форму анкети.
Відділ зв’язків з громадськістю управління
комунікацій Оперативного командування “Захід”
