Нагадаємо, 3 серпня 2022 року свій сімдестилітній ювілей відсвяткував Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ Ігор – особлива постать в історії підпілля та відродження Української Греко-Католицької Церкви.
Майбутній Митрополит Львівський став одним із тих священників і єпископів, завдяки відкритому протестові яких розпочався процес виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви. У травні 1989 р. владики Павло Василик, Софрон Дмитерко, Филимон Курчаба, отці Ігор Возьняк, Григорій Сімкайло та Володимир Війтишин приїхали до Москви, щоб зустрітися з керівництвом СРСР і вимагати свободи для Церкви. Коли їх відмовилися прийняти, делегати розпочали строгий піст в урядовій приймальні, після чого про них заговорили журналісти.Тоді вони у священничому одязі вийшли на Красну площу.. Цей крок, зафіксований на історичній світлині, має, без перебільшення, епохальне значення в історії України.
В інтерв’ю з нагоди ювілею на питання «За що Ви дякуєте Господеві?», Архиєрей просто відповідає: «За батьків, за своїх братів, сестер; також за те, що я міг пізнати різних людей, різні знайомства з людьми; за те, що Господь завжди провадив, опікувався, також дав покликання – та й за кожен прожитий день, який був моїм». Постать Митрополита Ігоря – це свідчення глибокої духовності, патріотизму і віри, особливо актуальних у нинішніх часах.
Ювілей Митрополита Церква молитовно вшанувала Божественною Літургією в Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові, яку звершив Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав разом з багатьма єпископами та священниками УГКЦ. До цієї непересічної події долучилися представники міської та обласної влади, громадських організацій, військові, діячі культури, активні львів’яни. Важливим дарунком ювілярові та громадськості Львова став також благодійний концерт Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії разом зі Заслуженою академічною капелою «Трембіта» та дуетом народних артисток України «Сестри Тельнюк», скерований на благочинність та підтримку вимушених переселенців.
Життєвий шлях Митрополита висвітлив присвячений його сімдесятиліттю фільм «У тихій та невтомній праці» – історія зростання і становлення, молодих років, життєвого вибору, випробувань та звершень через роки катакомбної Церкви аж до її виходу з підпілля наприкінці 80-х років ХХ століття, а відтак – Архиєрейського служіння, зокрема на чолі Львівської Митрополії.
В інтерв’ю з нагоди ювілею на питання «За що Ви дякуєте Господеві?», Архиєрей просто відповідає: «За батьків, за своїх братів, сестер; також за те, що я міг пізнати різних людей, різні знайомства з людьми; за те, що Господь завжди провадив, опікувався, також дав покликання – та й за кожен прожитий день, який був моїм». Постать Митрополита Ігоря – це свідчення глибокої духовності, патріотизму і віри, особливо актуальних у нинішніх часах.
