Двоє учнів Старосільської загальноосвітньої школи у час літніх канікул завітали до свого навчального закладу. Але зовсім не для того, щоб підготуватись до нового шкільного року. Вони вкрали з класу інформатики комп’ютер, щоб пограти в ігри, – повідомили у ВЗГ ГУ МВСУ у Львівській області.
Про крадіжку зі школи стало відомо вже наступного дня. Зранку директор Любов Василівна прийшла на своє робоче місце і помітила, що у секретарській зламаний замок та відірваний одвірок. Жінка поспішила до свого кабінету. Там двері теж були пошкоджені.
Директор викликала працівників міліції. Вже з правоохоронцями вона обійшла всю школу. Стало зрозуміло, злодії побували у кабінеті інформатики – не вистачало одного комп’ютера. На місці злочину лиходії залишили багато слідів свого перебування, тож правоохоронці відразу взялися до роботи – стали шукати крадіїв.
„Ввечері, десь біля одинадцятої – згадує пані Любов, -- мені зателефонували і сказали, що наш комп’ютер вже знайдено. Це було дуже приємно. Але стало дуже неприємно, коли я дізналась хто ж злодії. Виявилося, що це два наші учні”.
В приміщення школи двоє хлопців, учні 9 та 7 класу, залізли з горища. По прибудові піднялись на дах, зняли лист шиферу і потрапили на стрих. Звідти вже драбиною спустились в коридор школи.
Знали, що ключі від усіх класів у шухляді столу директора. Тож зламали замок в дверях її кабінету, забрали зі скриньки ключі і попрямували в комп’ютерний клас.
Награвшись досхочу в ігри, хлопці від’єднали комп’ютер від мережі і винесли з класу. Зачинили за собою двері, а ключі викинули в смітник, що стояв поряд.
Здивував правоохоронців і мотив злочину – хлопчаки просто хотіли пограти в ігри. А оскільки в жодного з них не було вдома комп’ютера – вирішили „взяти” шкільний. – розповів Володимир Лейник, начальник Пустомитівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області.
Проте їхні ігри тривали недовго. Уже за добу хлопчаків затримали правоохоронці.
Комп’ютер скоро повернуть у клас інформатики, а школа готуватиметься до нового навчального року. Тепер Любов Василівна турбується про те, як першого вересня зустрінеться з малими правопорушниками: „ Не думаю, що вони просто так будуть дивитись мені в очі і не червоніти. Вони, сподіваюсь, все ж усвідомлюють, що зробили. Як нам неприємна ця пригода, так і їм також буде неприємно про це згадувати. Я не вірю в те, що їм байдуже що ми про них думаємо, що село думає про них”.
