У суботу, 31 серпня, в селі Наконечному Першому Яворівського району Львівської області молитовно вшановано п’яті роковини героїчної загибелі на Сході рядового міліції, бійця батальйону патрульної служби особливого призначення «Дніпро-1» Анатолія Митника.
У скорботній події взяли участь з нагоди вшанування пам’яті полеглого за незалежність та територіальну цілісність держави правоохоронця Анатолія Митника заступники голів Яворівських РДА та районної ради – відповідно Назар Сойко, Володимир Мацелюх.
Керівники Яворівського району поклали квіти на могилу новітнього українського героя та запалили лампадки.
У коментарі власкорові Гал-інфо заступник голови Яворівської районної ради Володимир Мацелюх наголосив, що яворівчани ревно зберігають пам'ять про свого краянина Анатолія Митника, який за вірність присязі та любов до України заплатив найдорожчим – життям.
«В одному із боїв Анатолій прикрив собою командира, отримавши важке поранення. Але тоді вижив. Але не долікувавшись, знову пішов на фронт. Уже друге поранення стало фатальним. На фасаді школи імені Тараса Шевченка, що в Яворові, де герой навчався, встановлено меморіальну таблицю Анатолієві Митнику. З ініціативи журналістів міської газети щорічно відбується львівський спортивний меморіал за участі правоохоронців, прикордонників, військових із міні-футболу, пам’яті яворівчан-правоохоронців Ігоря Лехмінка та Анатолія Митника», – зазначив В. Мацелюх.
Нагадаємо, що 4 вересня 2014 року на цвинтарі села Наконечного Першого Яворівського району Львівської області знайшов останній притулок загиблий в зоні АТО міліціонер батальйону «Дніпро-1» Анатолій Михайлович Митник, якому 22 жовтня мало б виповнитися 43 роки.
Тіло новітнього українського героя зі Сходу привезли на Львівщину його бойові побратими, командир яких завдячував своїм життям Анатолієві Митнику.
Дорогу, якою їхав кортеж з домовиною міліціонера, аж від київської траси до прикордонного Наконечного Першого, люди устелили лампадками пам’яті. А в чині похорону взяли участь сотні галичан, серед яких були працівники МВС не лише з Яворова, а й зі Львова.
Гірко плакали над домовиною дружина Ірина, син Анатолій, донечка Сніжана, згадуючи, як ще зовсім недавно їхній чоловік та батько опісля першого поранення (собою прикрив командира на полі бою) побував удома.
Встановивши на подвір’ї Державний прапор України та наказавши рідним святиню берегти, Анатолій Михайлович, який ще повністю не одужав, знову поїхав на схід, боронити державу.
Згідно з документами, Анатолій Михайлович Митник, 1971 року народження, рядовий міліцейського взводу №3, роти №5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУ МВС був відряджений в зону АТО 22.05.2014 р.
За словами бойових побратимів серце пораненого Анатолія перестало битися 31 серпня, о 3 год. 3 хв. – на операційному столі в лікарні села Пісків, що на Дніпропетровщині.
Як розповіла тоді журналістові сестра загиблого, Анатолій був сином військовослужбовця з Яворова, рано осиротів, закінчив школу №3. Одружившись з чарівною Іриною, перебрався жити в село Наконечне Перше. Та доля не була щедрою: опісля серйозної автокатастрофи кохана стала інвалідом. Заледве її виходив.
«Анатолій був мудрою, життєрадісною, щирою людиною. До нього ми йшли за порадами. Умів розрадити у скрутну хвилину. Про свій патріотизм словесно не заявляв, ділами доводив любов до Вітчизни. І найвищою з цих усіх справ стала його смерть в ім’я України», – мовила сестра.
На своїй соціальні сторінці 17-літній син героя-міліціонера, якого теж звуть Анатолієм, в день смерті батька написав таке: «Герої не вмирають! І ти, рідненький, не помер, ти навічно залишишся не лише в моєму серці, а й в серцях всіх, хто хоч трішки був знайомий з тобою. А я не здамся, я достойно проживу життя за нас двох. Прапор твій, татку, майорить на подвір’ї, я не дозволю його нікому зняти, я знаю, як ти радів, коли його вивішував. Вічна тобі пам’ять».
Довідка Гал-Інфо.
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Анатолія Митника нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
