Учора, 17 лютого, у селі Вороблячині Яворівського району Львівської області відбулося вшанування світлої пам’яті Героя Небесної Сотні Віталія Коцюби, який загинув під час Революції Гідності, в Києві. Про це повідомив власкор Гал-інфо із посиланням на заступника голови Яворівської районної ради Володимира Мацелюха.
У Вороблячині відбулося молитовне вшанування 6 роковин загибелі під час Революції Гідності, на Майдані, в Києві Героя Небесної Сотні, Героя України Віталія Коцюби за участі рідних, друзів новітнього українського героя, заступника голови Яворівської районної ради Володимира Мацелюха, працівника Центру соціальних служб для дітей сім’ї та молоді Ірини Трубич, школярів, односельчан. Приїхала також мама ще одного Героя Небесної Сотні, родом із Яворівщини, – Романа Варениці.
Священик, отець Володимир Левандійвський відправив молебень за загиблими під час Революції Гідності та загиблими в АТО/ОСС. Учні Вороблячинської школи поклали квіти до пам’ятника Віталія Коцюби.
Нагадаємо, 23 лютого 2014 року, у селі Вороблячині Яворівського району Львівської області сотні людей прощалися із новітнім українським героєм Віталієм Коцюбою, який загинув в Києві на ЄвроМайдані від кулі снайпера. За словами очевидців, ризикуючи власним життям, під обстрілом активісти повернулися за Віталієм, але вже живим його витягнути з того пекла не вдалося.
До місцевої церкви у Вороблячині, що неподалік українсько-польського кордону, нескінченним потоком ішли люди, а узбіччя доріг зі Львова до рідного села загиблого, – устелені лампадками пам’яті.
Біля домовини Віталія Коцюби, життя якого нелюд обірвав на 32-му році, плакали молода дружина Наталя з двома дітками – Назарчиком та Василинкою, мама Софія, батько Микола та вся велика й вельми поважна на Яворівщині родина.
Як розповів журналістові під час похорону близький родич загиблого – Володимир, Віталій мріяв повести свою Василинку в перший клас, а Назарчика – у п’ятий.
«Не сталося. Загинув батько, осиротив діток. Ось я привіз з Новояворівська, на прохання вдови, свідоцтва про народження дітей та паспорти – треба виробляти документ про смерть», – гірко зітхнув Володимир.
З його слів, був Віталій дуже добрим, спокійним, врівноваженим, не за віком мудрим… Ми, його родичі, завжди зверталися до нього за порадою. А як гостинно він зі своєю Наталочкою приймав рідних та друзів у дні свят, особливо у храмовий празник в Новояворівську – святих апостолів Петра і Павла.
«Коли загинув Віталій, то його дружина на той час поїхала в Польщу на заробітки, а дітей доглядала тітка Ірина. Самі розумієте, як жити молодій сім’ї в нашій державі без роботи… Треба якось собі раду давати. Ось Віталій і поїхав на Майдан, бо вже сили не мав терпіти знущання цієї клятої влади над народом. Першого разу все обійшлося. А другого – поплатився життям за мрію бачити молодих українців щасливими на рідній землі, а не рабами на закордонних заробітках. Віталій дуже любив своїх дітей, кохав дружину, хотів для них доброї долі…», – розповідав журналістові під час похорону Героя Небесної Сотні Віталія Коцюби його родич Володимир.
Довідка Гал-інфо.
Указом Президента України Віталію Миколайовичу Коцюбі посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка».
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Ім’я Героя України Віталія Коцюби присвоєно Вороблячинській ЗОШ І-ІІ ступенів.
Рішенням Яворівської районної ради Віталію Коцюбі присвоєно звання «Почесний громадянин Яворівського району» (посмертно).
