Революція, що відбулася минулого тижня в Киргизії, змусила таємні диктаторські режими колишніх радянських республік Центральної Азії побоюватися аналогічних безладів і кровопролиття на своїй території, пише журналіст The Independent Шон Уолкер.
Центральну Азію він характеризує як «один з самих маловивчених, але стратегічно важливих регіонів» світу, де «ексцентричні диктатори, неймовірних масштабів корупція і міжнародні інтриги» поєднуються з вигідним місцем розташування і значними вуглеводневими ресурсами Каспійського моря.
Все це пояснює і підвищений інтерес, який виявляють до регіону Китай, Росія і США, й існуючу там «небезпеку найбільших повстань». «Питання зараз стоїть таким чином: чи підуть за повстанням у Бішкеку заколоти в інших центральноазіатських республіках?» - Продовжує Уолкер.
У кожної з п'яти колишніх радянських середньоазіатських республік є специфіка, і до кінця не ясно, як вона впливає на ймовірність бунту. Ріднить їх те, що місцеві лідери «зосередили у своїх руках такі величезні обсяги влади, і, коли вони зійдуть зі сцени, владний вакуум може призвести до серйозної нестабільності».
У Киргизії ж революція відбулася через «відносно ліберальний політичний клімат, при якому акції протесту, можливо, і не були нормою, але не означали негайного смертного вироку, а також погіршення економічної ситуації і, дуже ймовірно, деякою координації з Росії», - йдеться в статті.
З точки зору The Independent, найбільш вірогідні заворушення в Узбекистані, «однією з найбільш непривабливих диктатур у світі». Тут вони обіцяють бути і найкривавішими. Очолює країну беззмінний пострадянський лідер Іслам Карімов, до якого народ має здебільшого ті ж самі претензії, які були у киргизів до Бакієва, тільки ще більш масштабні. Дочка Карімова Гульнара проживає в Женеві і, за відомостями колишнього посла Великобританії в Узбекистані, за допомогою компанії Zeromax контролює мільярди доларів бюджетних грошей.
Вона вже випустила власні колекції ювелірних виробів та одягу, час від часу пише «приторні поп-композиції» і, за чутками, є спонсором ташкентського ФК «Бунедкор», для якого були найняті найвизначніші світові гравці і тренер Луїс Феліпе Сколарі.
Рядові громадяни Узбекистану при цьому живуть в страшній бідності, без вільних ЗМІ і в постійному страху перед жадібними спецслужбами.
Відомі випадки застосування тортур і залякування з боку влади. Незабаром після киргизької «революції тюльпанів» 2005 року почалися заворушення в узбецькому місті Андижані. Повстання було придушене з надзвичайною жорстокістю: по беззбройних громадянах стріляли з кулеметів, а загиблих, яких налічувалося кілька сотень, ховали у братській могилі, нагадує The Independent.
