Про колгоспи розповідає чи не кожен з наших респондентів. Про те, як від людей забирали все їх майно і господарку, як зганяли всіх до однієї будівлі і змушували записатися. Тих, хто протестував – били, іноді днями не випускаючи на волю. Такими були суворі реалії тодішнього українського села.
За найменшу крадіжку колгоспного людей заарештовували. У той час прогодувати сім’ю було нічим, що і змушувало селян красти. “Взяли бабу до контори, а торбину до комори… І так далі, і так далі сидить баба в криміналі”, співалося в пісні, яка ніби сама виринула з тогочасної народної творчості. Адже в таких важких умовах люди часто рятувалися гумором, створюючи таким чином своєрідні “перлини” фольклору.
“Ні корови, ні свині, один Сталін на стіні” - говорили в галицьких селах в часи колективізації.
І таких приказок тоді “ходило” багато. Така творчість теж була певним видом боротьби з радянським режимом. “Хто до колгоспу не схотів, тих спровадив на Сибір, хто став проти говорить – тих велів усіх зарить “, перешіптувалися люди. Але за такі, здавалось би, безневинні приказки могли навіть заарештувати чи виселити.
Крім того більш заможні селяни в часи колективізації стали називатися “куркулями” або “кулаками”. Радянська влада визнавала їх злочинцями, відбирала майно і відправляла на заслання. Таких сімей було багато. В холодних вагонах, часто з малими дітьми чи старими батьками, їхали т. зв. “куркулі” у віддалені райони СРСР.
Багато з них не поверталися додому. Казали: «Одна хата – два кулі. Записали в куркулі, описали всі горшки, та й забрали в Соловки». Праця в колгоспі була важкою, норма виробітку була величезною, а платня мізерною. “За палички працювали”, часто чуємо від наших бабусь та дідусів. Виробіток вираховувався в т. зв. “трудоднях”, щоправда часто на один трудодень, працювати потрібно було кілька днів.
“Працювала десять день, заробила трудодень, а від того трудодня – голодую я щодня”, говориться, в ще одній тогочасній приповідці. Загалом про період колективізації більшість з нас чули від своїх родичів, в багатьох селах збереглися будівлі колишніх колгоспів. Тобто це та історія, яку ми ще частково можемо побачити і почути від очевидців. Крім того, великий пласт цієї історії зберігся в народній творчості.
