4 березня минає місяць з дня пожежі, яка трапилася в літній кухні в гірському селі Долинівка Сколівського району на Львівщині. У вогні загинули 30-річна Ірина Данило — матір трьох дітей та бабуся Марія Данило. 7 лютого у львівській лікарні від опіків помер дідусь дітей, 13-річна Галинка та 2-річний Мар'ян. 11-річний Андрій Царинський отримав 90% опіків тіла. Лікувати дитину безкоштовно взялися бостонські лікарі, потрібно було лише зібрати кошти на транспортування спеціальним літаком. Львів'яни зібрали понад 2,3 мільйоні гривень, із яких 813 тисяч гривень заплатили за літак.
Жертвували кошти великі підприємства, посадовці, звичайні українці.
З 10 лютого хлопчик знаходиться в опіковому відділенні клініки "Шрінес Хоспіталс" в американському місті Бостон. Його стан і досі залишається стабільно важким. Він переніс уже три операції. Хірурги знімали омертвілу шкіру із тулуба та нижніх кінцівок. Рани закривали кріоконсервованою шкірою. У лабараторії вирощують штучну шкіру, якою перекриють вражені ділянки поверхні тіла після стабілізації стану дитини.
Із далеким родичем та опікуном Андрія Царинського, Ростиславом Фединцем, 51 рік, який з 9 лютого перебуває в "Шрінес Хоспіталс" вдалося зв'язатися телефоном 2 березня. Він розповів про свої та Андрієві умови перебування та стан здоров'я хлопчика.
"В перший тиждень лікарі переймалися, що через отруєння чадним димом у Андрійка можуть бути порушені функції головного мозку — каже Фединець, - Бо хлопчик не реагував ні на що. Порадившись, зменшили дозу знеболювального, і Андрійко порухався. Я до нього підійшов, почав на ім'я кликати, і він заворушив губами! Ми з лікарями дуже раділи, значить нерви не пошкоджені!"
"Бували моменти, коли опускалися руки. З 25 на 26 лютого Андрійку робили операцію на шлунку. Через стрес у хлопчика утворилася язва. Гастроентерологи робили все можливе, аби уникнути операції, але він втрачав багато крові, тому довелося провести операцію. Зараз він підключений до катеторів, у шлунок вводять фізрочини, аби м'язи внутрішніх органів працювали і не втрачали тонус".
"Я вражений професійністю та людськими якостями американських лікарів.— продовжує Ростислав Миколайович - У них не так як у нас — є лідер, головний лікар, і всі керуються його вказівками. Там всі працюють у команді. У палаті чергує щонайменше чотири медсестри. Коли малого перев'язують — це робиться дуже оперативно — одна медсестра перев'язує ніжку, інша ручку, третя слідкує за приборами. Дослухаються до кожного мого слова, радяться у всьому. Англійської я не знаю, бо вчив німецьку, але тут є російськомовний лікар — Генадій Фузяйлов, то через нього спілкуюся".
Найсучасніша апаратура постійно слідкує за фізіологічними показниками організму хворого. Кілька разів на день змінюють спеціальні пов'язки на тілі хлопчика. Ростислава Миколайовича поселили на третьому поверсі лікарні в окремій кімнаті з усіма умовами. Чоловік харчується в лікарняному кафетерії. Раніше виходив в місто, купляв собі продукти, зараз майже постійно знаходиться в лікарні.
"Я віруюча людина - каже Фединець, - щодня йому читаю книжки про Боже слово, маю тут і збірнички поезій. Вірю, що навіть у глибокому сні дитина мене чує. Буду тут до останнього дня видуження хлопчика. Візу мені відкрили до серпня. Поїду додому, вироблю нову і повернуся. Тільки б малий видужав. Я вдячний всім, хто доклався до порятунку дитини, особливо Львівській благодійній організації "Червоний Хрест".
В селі Сможе, що біля Долинівки на Сколівщині у Ростислава Фединця на господарстві залишилася дружина. Діти одружені, живуть окремо.
