Ніна Жизневська, мати героя Небесної сотні, розповіла Радіо Свобода, що незважаючи на підтримку з боку української влади, на батьківщині могилу її сина ображають, а місцева влада не робить нічого, щоб захистити пам’ять Михайла від образ.
– Як Ви з сім’єю проведете 22 січня?
– Який тут може бути жалобний захід, коли Михайло в Білорусі «бандит» і «нацист»? Родина збереться, буде панахида, поминальний обід, на кладовищі відвідаємо. Обіцяли приїхати дипломати з посольства України. Приїдуть журналісти з українського телеканалу «1+1». Українці вважають Мішу своїм героєм, приїжджають сюди на могилу, привозять прапори та кошики квітів, підписують усі як героєві Небесної сотні. Але все це відразу рветься, знищується і викидається. Хто це робить? Наші гомельчани.
(Тіло вбитого Михайла Жизневського вивозять з Грушевського)
– Чому Ви не звернулися до міліції зі скаргою?
– Яка міліція? Для них Мишко «бандит» і «нацист». Яка міліція? Я проситиму Україну, щоб вона стала на захист Михайлової могили.
– Коли Ви в листопаді зустрічалися з Петром Порошенком, то він декларував, що втрутиться, якщо Вашу сім’ю якимось чином будуть ображати. Щось було зроблено, чи залишилося на рівні гучних заяв?
– Після цього нічого не було зроблено. Нічого. Порошенко обіцяв домогтися для Михайла звання Героя України, але нічого не сталося. Ось 22-го приїде українське телебачення, я через нього буду звертатися до всіх українців, щоб вони допомогли домогтися звання для Михайла і захистити могилу героя від наших гомельчан, які пакостять на могилі.
– У Києві встановлено меморіал для вшанування пам’яті героя Небесної сотні Михала Жизневського. Чи буде пам’ятник в Білорусі, на батьківщині Михайла?
– Ініціатива така є, беруть участь в ній люди з Гомеля і з Мінська. Але я сенсу мало бачу. Пам’ятник цей розіб’ють, розламають відразу. Потрібно, щоб втрутилася Україна, щоб стала на захист Михайлової пам’яті. Тільки в такому випадку наші люди схаменуться, коли Лукашенко дасть наказ не чіпати могилу. Тому що коли загинув Михайло, всі місцеві ЗМІ, особливо газети, кричали, що «загинув білорус, який воював за бандерівців, собаці собача смерть», поливали брудом і мене, і мого сина.
– Яким чином Україна може втрутитися і захистити могилу?
– Треба українцям зустрічатися з нашим керівництвом – і з гомельським, і з мінським. Мені вже українські дипломати пообіцяли, що будуть говорити з гомельським керівництвом і просити, щоб була забезпечена повага до могили. Що там діється на його могилі! Михайло нікому нічого не зробив поганого, ніхто не лаявся ні на кого, ніколи нікого не вдарив. За що зараз з ним так? За те, що загинув за свободу іншої країни? Хіба за це треба ненавидіти і так ставитися? Зараз Михайло не може за себе постояти, то вони знущаються над його могилою. Мало того, що там зламане все, так ще й г... було на могилі.
– Михайло постійно мріяв забезпечити своїх батьків житлом. Так сталося, що його мрія здійснилася після його смерті зусиллями благодійників і українських фондів, які допомагають сім’ям убитих на Майдані, і ви переїхали в окрему квартиру.
– Так, нам допомогли фонди і українська влада. Невелику частину грошей ми дали, ще трошки дочка додала, решта – з України. Ось і купили те, на що вистачило. Ось такий подарунок з того світу від сина. Але нам в цьому подарунку дуже боляче і прикро. Ми б краще жили під парканом, тільки щоб Михайло був живий.
