Слухай онлайн
Cуспільство

Провідник ОУН "Залізняк"- гордість села Кобло

"Нас кличе Мати Україна з ворогом на смертний бій" - рядки з пісні "Нехай лютує хуртовина", наповнені великим патріотичним та національно-свідомим змістом. Автор цих рядків районний провідник Організації Українських Націоналістів, член Головного Визвольного Штабу Української Повстанської Армії, Микола Дудич, псевдо "Залізняк".

Людина з високим рівнем національної, духовної, культурної свідомості, самоосвітності, національної ідентифікації. Людина, основою життя якої була боротьба за національну соборну українську державу. Людина, яка віддала цій боротьбі найцінніше - власне життя.

Народився Микола Дудич в селі Головецько Стрілківського району, тепер Старосамбірський, у селянській сімї. Коли мав чотири роки, сімя переїхала в с. Кобло Старе тепер Кобло Старосамбірського району. В сім'ї виховувалося восьмеро дітей. З юних літ Микола вирізнявся своєю талановитістю, допитливістю, здатністю до навчання.

Після закінчення чотирирічної школи займався самоосвітою. Через брак коштів можливості подальшого навчання не було. Він глибоко пройнявся духом патріотизму, що панував в родині та селі. Мав музичні здібності, які допомагав йому розвивати директор Коблянської школи Віктор Мішкевич. За допомогою свого наставника Микола опанував баян, скрипку, яку, до слова, навчився виготовляти власноруч. Маючи чудовий тенор, став активним учасником усіх сільських просвітницьких гуртків, церковного хору, який згодом й очолив.

Мав Микола Дудич неабиякі організаторські здібності - організував вокальний та драматичний гуртки, бібліотеку, яку очолив його брат Іван. Важко працюючи днями, вечорами сільська молодь сходилась до клубу для перегляду вистав "Назар Стодоля", "Наталка Полтавка", "Украдене щастя" та інших. До Шевченківських днів читалися вірші Шевченка, виконувалися пісні. Після кожного концерту-вистави виконувався гімн "Ще не вмерла України". Організатором цих заходів був Микола Дудич. Метою їх проведення було піднесення свідомості односельчан, прищеплення любові до Бога, рідної землі, України. Саме любов до України стала рушійною силою, яка зробила молодого хлопця активним учасником українського державотворення, намалювала його життєву стежину.

В 30-их роках Микола Дудич став членом Організації Українських Націоналістів, у довоєнні роки організовував осередки ОУН в селі Кобло та навколишніх селах, вів національно-просвітницьку пропаганду.

У вересні 1939 року з приходом "більшовицьких визволителів" на Західну Україну, почалися масові арешти та вивезення на Сибір. Не обминули ці арешти і родину Миколи Дудича. Залишився в селі лише Микола, який на той час вже був одружений на дочці місцевого священика Івана Ковтонюка Ірині і проживав окремо. Як розповідав сусід Дудичів, у день вивезення цієї родини він зайшов у їхню хату, яка вже була пустою, лише за столом сидів Микола і з сльозами на очах клявся, що помститься за родину. Поклявся… і розпочав важку боротьбу з фашистсько-більшовицьким окупантом за визволення свого народу.

Влітку 1941 року радянська окупація змінилася німецькою. З приходом нового окупанта життя селян не покращилось: продовжувалися грабежі, вбивства мирного населення, вивози на примусову працю до Німеччини. Для захисту населення на території Галичини під проводом ОУН формується Українська Народна Самооборона УНС, яка восени 1943 року перейменовується в "УПА Захід". Збройне формування УНС діяло на території с. Кобло, яке очолив провідник ОУН Микола Дудич, псевдо "Залізняк". Під його командою бійцями УНС було здійснено напад на німців, які забрали худобу в селян. В результаті - німці були розбиті, а худоба повернута селянам.

Після другої більшовицької окупації районний провідник ОУН "Залізняк", йде в глибоке підпілля. Як провідник ОУН він виконує велику пропагандистську роботу. Його боївка, яка складалась з хлопців з Кобла, Бережниці, Страшевич, Блажова, Волі Блажівської, Волі Коблянської, бере участь разом з іншими сотнями УПА в охороні Установчих зборів Української головної визвольної ради, що відбулися 11-15 липня 1944 року неподалік с. Сприня, що на Самбірщині.

Після створення УГВР боївка "Залізняка" поряд з пропагандою, здійснює збройні акції проти військ НКВС і НКГБ, які періодично проводили рейди по селах. В 1945 році "Залізняк" очолив районний провід ОУН Старосамбірщини. З листа надрайонного провідника Самбірщини "Сірого" до окружного провідника Дрогобичини "Нечая" вказано "залізняка" як районного провідника ОУН і охарактеризовано як "з природи великого добрягу, який безмежно довіряє людям. Станом на цей рік в терені "Залізняка" діяли три СКВ самооборонні кущові відділи один добре озброєний, а два - відносно.

На даний район здійснювалися великі облави військ НКВС. Відповідно до плану ліквідації націоналістичного підпілля Дрогобицького обкому КПбУ, для знищення боївки провідника "Залізняка", яка налічувала тридцять повстанців, було виділено 35 солдатів 52-ї Армії та призначено відповідальними від РО НКВС - Лепйохіна, від РО НКГБ - Гусакова. Термін ліквідації - до 15 грудня 1945 року. Проте їхні зусилля були марними.

Завдяки вмілій конспірації, контррозвідці, "Залізняку" вдається продовжувати свою діяльність на посту провідника ОУН та своєї боївки. З метою конспірації його домівкою стає криївка, яка була збудована в лісі між селами Кобло та Воля Коблянська. Описав її рідний брат Миколи Дудича Михайло, який після повернення з заслання кілька днів перебував в криївці "Залізняка". З його слів вона знаходилась на високому горбку в молодому лісі. В середині були нари, стіл, лавки, в кутку стояла буржуйка. При стіні на полицях стояло багато книг, серед яких "Син України", "Багряний хрест", "Олекса Довбуш", "Ілько Липей", "Холодний Яр" і, звичайно, "Кобзар", половину якого "Залізняк" знав на пам´ять. Висіла скрипка. Під час перебування в криївці повстанці читали книги, співали пісні. Між облавами, коли на терені відносно спокійно, "Залізняк" зі своєю боївкою проводить пропаганду на підконтрольній території. Йому підконтрольні станичні сіл Кобло, Страшевичі, Воля, Блажів, Бережниця, Воля Блажівська, Звір. Його боївка проводить часті бойові акції проти ворожих сил, займається налаштуванням конспіративного зв´язку між відділами та сотнями УПА, проводом ОУН, переправленням окремих осіб та груп в Європу.

В різні часи боївка "Залізняка" має різну чисельність. Так у вересні 1946 року - 37 повстанців, а в січні 1947 - три. Активно велась боротьба органів НКВС та НКБД проти районного провідника "Залізняка". Проводилися масові облави, арешти всіх, хто підозрювався у співпраці з підпіллям. З метою ліквідації М. Дудича була арештована його дружина Ірина Дудич, яка незважаючи на численні допити та тортури, чоловіка та його бійців не видала. Була заведена агентурна справа "варвари".

4 травня 1947 року за вказівкою сексота військами НКВС було оточено криївку "Залізняка". На той момент він знаходився за кілька десятків метрів від неї і, побачивши облаву, почав виманювати облавників в іншу сторону лісу, щоби врятувати повстанців, які були в криївці. Постріли… Обірвалося життя повстанця. Закінчився важкий життєвий та бойовий шлях районного провідника ОУН Миколи Дудича-"Залізняка".

Здобуваючи українську державу, він загинув в боротьбі за неї. Декалог Українського Націоналіста він виконав в повній мірі. Загинув, щоб жили інші. Для проводу ОУН і УПА це була велика втрата. Похований "Залізняк" у братській могилі в м. Старий Самбір поруч зі своїми друзями по визвольній боротьбі.Як залишився провід ОУН без провідника, так і залишилась Ірина Дудич без свого чоловіка, діти, яких було троє, - без батька. Важкою була і їхня доля. Щоб не видати себе, вони виїхали в різні місця проживання під іншими прізвищами, довгі роки не знали про долю одне одного. Ким є для нас "Залізняк", ким є для нас борці за волю України? Героями! Ким може бути людина, яка присвятила себе боротьбі за свою державу, за свій народ? Героєм! Людина, яка віддала боротьбі усі свої молоді, а інколи юні роки життя. Героєм! Людина, яка віддала цій боротьбі найдорожче - своє життя. Героєм! Людина, останніми словами якої були "СЛАВА УКРАЇНІ". Безсумнівно, ГЕРОЄМ! Ми зобов´язані пам´ятати своїх Героїв. Увіковічнювати їх в пам´ятниках та постаментах. Передавати нащадкам ці славні сторінки історії визвольної боротьби. Брати приклад їхньої любові до України. Творити свою соборну українську державу.Вічна пам´ять всім, хто віддав життя за волю України! Слава борцям за волю України! СЛАВА УКРАЇНІ.

Тарас Тижбірак, с. Кобло.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...