7 квітня (25 березня за старим стилем) святкуємо одне з найбільших свят церковного року, а також весняного циклу у народному календарі українців – празник Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Велич і значення цього свята підкреслювалися і церковною традицією, і народними віруваннями: якщо празник Благовіщення якогось року припадав на Страсну П’ятницю, коли виносять Плащаницю, все ж був обов’язок служити у цей день святкову Божественну Літургію (хоч на загал цього дня літургія не правилась), а в народі пошана до цього свята виражалася у забороні працювати, навіть розпалювати вогонь у печі для приготування їжі. Так і казали: “На Благовіщення пташка гнізда не в’є, а дівка косу не плете”.
Згадуючи про Благовіщення, хочемо звернути увагу на один дуже цікавий елемент іконографії свята Благовіщення, а саме прядива і веретена. Здавалося б, який стосунок має веретено до Благовіщення? А проте християнське мистецтво вводить цей, такий усім знайомий і ще донедавна звичний інструмент домашнього ремесла у зображення події Благовіщення.
За християнськими переказами, Богородиця, як і більшість жінок того часу, була прялею. Та чи про це нам хотіла розповісти Церква у іконі Благовіщення? Напевно, що ні. Бо, як знаємо, в іконографії використовуються певні атрибути, що мають розкрити глибокий богословський зміст зображеної події, у цьому випадку – Благовіщення.
Іконографія свята Благовіщення, хоч ця подія є описана у Євангелії св. Луки, за основу взяла апокрифічні тексти, головно протоєвангеліє Якова. З цього апокрифу дізнаємося, що після заручин діви Марії з праведним Йосифом, їй було доручено виткати нову завісу для храму, яка буде відділяти Святая Святих. Кидання жеребу, хто з дів якими нитками буде ткати, вказало, що Марія має ткати завісу з правдивого багрянцю. Цей колір вовни і сам факт прядіння, які випали на долю Марії, не залишила поза увагою християнська іконографія, бо вбачала у цьому глибокий символічний зміст.
Таким чином, на іконі Благовіщення, яка представляє сцену діалогу між архангелом Гавриїлом і дівою Марією, Богородицю зображали з мотком багряних ниток у руці і веретеном. У таїнстві Благовіщення, коли Марії звіщається, що вона породить Божого Сина, який посяде престол Давида, багряний колір ниток і веретено вказують, що Марія виткала багрянець свого єдинородного Сина з власного тіла. Кажучи Богові “так” у Благовіщенні, Марія дозволяє, щоб у її лоні “почало ткатися” тіло Сина Божого, тобто щоб Господь через неї воплотився.
Це якнайкраще виражають слова в похвалу Пресвятій Богородиці у 8-й пісні Великого канону Андрея Критського:
“Мов із пурпуру, Пречистая виткалась мисленна багряниця – тіло Еммануїла — у Твоїм лоні, тому, Богородицю істинну, Тебе величаємо”.
Отож веретено і прядиво в руках Богородиці на іконі “Благовіщення” символізують Воплочення Сина Божого, а багряний або пурпурний кольори вказують на Того, що воплотився як на Царя. В іконографії ці кольори означають царську гідність, бо тільки царі мали право ходити у багряному чи пурпурному вбранні. На одній з ікон ХІІ ст., а саме “Устюжському Благовіщенні” тема воплочення Сина Божого виражена в цілком наочний спосіб — на лоні Богородиці, яка в руках тримає червону нитку, іконописець зобразив нагого (тільки в набедреній пов’язці) маленького Ісуса.
Бачимо, як християнська іконографія через такі, здавалося б, непримітні предмети, як моток багряних ниток та веретено у руках Богородиці, розкрила суть цієї знаменної події Благовіщення – таїнства Воплочення у дівочому лоні Марії Сина Божого, Царя Слави і Спасителя роду людського.
Підготувала Уляна Франків, наукова співробітниця Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
