Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура

Режисер стрічки «Такі красиві люди» розповів, як робити красиве кіно в Україні

Режисер стрічки «Такі красиві люди» Дмитро Мойсеєв розповів, як робити красиве кіно в Україні, чому варто цим займатись і як він зняв своє.

Неймовірної краси стрічка про людей, які живуть на березі моря, ловлять рибу і почувають себе щасливими (або не зовсім), зачаровує з першого кадру. Естетика кадрів, красива літературна і водночас проста мова, музика, що захоплює дух — все це робить кінострічку «Такі красиві люди» не лише гідною перегляду, а й такою, що у неї буквально закохуєшся назавжди.

Кінофільм «Такі красиві люди» вперше презентували торік на кінофестивалі «Молодість». Знімали стрічку в Києві, Івано-Франківську і тоді ще не окупованому Криму.  «На місці будиночків, в яких живуть головні герої фільму, нині стоять російські регулярні війська», — розповідає Дмитро.

Музику до фільму  написав українцем за походженням, який сьогодні мешкає у Гаазі, Максимом Шалигіним. Він спеціально приїздив до Києва і творив під керівництвом Дмитра Мойсеєва. Для запису музичного супроводу фільму використали три оркестри, — симфонічний, камерний і джазовий.

Про прототипи головних героїв режисер розповів: «Деякі з них — літературні, деякі — фізично існують. Це — мистецтво, але воно максимально наближене до життя». Прототипи головних героїв, подружжя Люби і Кирила, взяті з творчості Квітки-Основ’яненка. Звідти режисер взяв щось таке, за його словами, запальне. Прототип героя Івана — знайомий Дмитра. Марта — переписаний персонаж з «Великих сподівань» Діккенса.

 «З Поліною Войневич (Марта — авт.) було важко, — розповів Дмитро, — вона весь час намагалася зірватися на плач-крик. Але героїні це не пасувало. Я бачив своїх героїв такими, якими я їх бачив. Персонажі прийшли до мене не просто так».

За словами Дмитра, з хлопчиком-актором (Михайло Савченко — авт.) було чи не найскладніше. Під час зйомок він зламав носа Аллі Бінєєвій (Люба — авт.). Тоді залишились лише нічні зйомки біля вогнища, тому це не було так помітно. Каже, коли побачив Михайлика вперше, зрозумів, що це буде нелегко. Але впевнений, що з ним не прогадав: «За сцену, в якій Михайлик читає баладу «Через ліс-переліс», я дав би йому Оскара».

Режисер розповів, що сцени доводилось змінювати по ходу: «От завтра ми знімаємо. Ввечері я сиджу п’ю каву, викурюю пачку цигарок, без зупинки дивлюсь на сцену і бачу, що вона буде кращою без деяких слів. Бувало, ми виходили на знімальний майданчик, і я бачив, що не потрібно знімати деякі кадри. Моя улюблена сцена — коли Кирило вирізає рибу з дерева, а Люба говорить про те, що погано Марті, а сумно їй, — повинна була складатись з чотирьох планів, але ми залишили лише один. Цей кадр мене особисто найбільше зачепив».

Фільм вирішили знімати однією плівковою камерою. Хоча це було дуже складно технічно, але знімальна група все ж наважилась. Деякі сцени кінострічки довелось знімати більше як тиждень. Траплялись ситуації, коли щойно було сонце, а вже за кілька хвилин — дощ, туман і вітер. Знімальна група з 45 чоловік знімала стрічку протягом 25 днів.

Ще однією особливістю фільму стало те, що на майданчику працював не один, як це прийнято, художник, а чотири. Дмитро почав писати сценарій до фільму на початку 2010 року, а закінчив у жовтні 2013.

Стрічку зняли державним коштом на замовлення Держкіно України, зняла  кіностудія ім.О.Довженка. Дмитро розповів: «Я мав ідею. Я прийшов з нею в Міністерство і отримав гроші. Це не дуже легко, але я просто дуже хотів».

Ліза Кузнєцова.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ