Федеральне архівне агентство Росії завершує підготовку тритомника, який спростовує «винятковий характер» голоду в Україні в 30-х роках.
Як передає власний кореспондент УНІАН у РФ, про це сказав заступник керівника Федерального архівного агентства Владимир Тарасов сьогодні в ході круглого столу на тему: «Про протидію спробам фальсифікації історії народів на шкоду інтересам Росії», що пройшов у Раді Федерації РФ.
«Росархів виступив ініціатором ряду інформаційних заходів щодо проблеми голоду в СРСР. Звичайно, це була реакція на ті події, які відбувалися в Україні. Для того, щоб нейтралізувати те, що там робилося, ми підготували спеціальний DVD диск «Голод у СРСР» і видали ці документи англійською мовою», - сказав В.Тарасов.
“Випустили однойменний збірник російською мовою і зараз завершуємо підготовку фундаментального наукового видання - тритомного збірника документів «Голод у СРСР. 1929-1934 року». Перші два томи вже видано - ці документи наочно спростовують стереотип, що утвердився в Україні, про винятковий характер голоду в колишній Українській РСР», - сказав він.
За його словами, історія завжди залишатиметься «тим полем, на якому ведеться ідеологічна боротьба, де деякі сторони, відстоюючи свої інтереси, не гребують фальсифікаціями».
За його словами, Росархів прагне створити умови, щоб дослідники мали доступ до першоджерел.
Водночас В.Тарасов повідомив, що дуже великий обсяг документів продовжує залишатися секретним. «На даний час у Росархіві зберігається 42 млн. справ, з них 1,6 млн. - на секретному зберіганні», - сказав він.
Довідка УНІАН. Щороку в останню суботу листопада в Україні вшановуватимуть пам'ять жертв голодоморів і політичних репресій.
Голодомор 1932-1933 років - масовий, навмисно організований радянською владою голод, який спричинив багатомільйонні людські жертви в сільській місцевості на території Української РСР.
Голод наступив унаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах і експортувала його за кордон.
Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, про нього взагалі заборонялося де-небудь згадувати.
У 2003 році український парламент назвав, а 2006-му - офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу.
24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.
13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках. Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-Геноциду в Україні в 1932-1933 роках. Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію здійснення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б)) Йосипом Сталіном (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів (СРСР) В’ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем і Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України (КП(б) У) Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем і членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Менделем Хатаєвичем, геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового розслідування Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Національної академії наук України, в результаті геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.
Суд констатував, що Й.Сталін (Джугашвілі), В.Молотов (Скрябін), Л.Кагановиич, П.Постишев, С.Косіор, В.Чубар і М.Хатаєвич скоїли злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їх смертю.
