Львівська облрада зумисно спотворила заяву премєра Росії Володимира Путіна щодо внеску України у перемогу в Другій світовій війні. Про це йдеться у відповіді генконсула Росії у Львові Євгена Гузєєва на заяву Львівської облради від 5 січня 2011.
«05 січня 2011 г. Львівська обласна рада прийняла звернення, в якому містяться агресивні, надумані та вочевидь упереджені оцінки висловлювань Голови Уряду Російської Федерації В.В. Путіна відносно внеску народів РРФСР та республік Радянського Союзу у справу Перемоги над нацизмом і фашизмом. Зокрема, в заяві сказано, що: «Своїми розумуваннями про окрему роль одного вибраного народу російський чиновник найвищого державного рангу […] принизив інші нації та народи, сини і доньки яких віддали своє життя в боротьбі з тоталітарними режимами середини ХХ століття, у тому числі - що найболючіше - українців. […] цинічно зневажив пам'ять загиблих і роз'ятрив незагоєні рани ветеранів війни».
Оскільки прийнята депутатами заява дезінформує мешканців регіону та може нанести шкоду добросусідським відносинам мiж нашими незалежними державами, змушений ще раз процитувати слова В.В. Путіна, сказані під час чотирьохгодинного спілкування з громадянами Російської Федерації в режимі прямого ефіру: «Я дозволю собі з Вами не погодитися, коли Ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми країна переможців. І більше того, під тим, що я сказав є визначені підстави. Якщо ми подивимось статистику часів Другої світової війни, то виявиться, що найбільші втрати у Великій Вітчизняній війні понесла саме РРФСР – більш 70 % втрат. Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, але в основному за рахунок людських та індустріальних ресурсів Російської Федерації. Це зовсім не применшує того значення, яке зіграли в загальній Перемозі республіки бувшого Радянського Союзу. Але, безумовно, коли ми були разом, ми являли собою значно більшу силу […] Сьогодні є незалежна Україна, незалежна Білорусь, інші республіки Радянського Союзу, і треба виходити з історичних реалій. Але у нас є можливість та необхідність в інтересах наших народів йти шляхом економічної інтеграції, що ми зараз і робимо».
Очевидно, що в прийнятій депутатами заяві зміст сказаного головою Уряду Росії зумисне спотворений. Однак оперування такими важливими для кожної людини поняттями, як «пам'ять про загиблих, незагоєні рани ветеранів війни», змушує мене просити представників влади здійснити конкретні кроки, які сприяли б відображенню повноти внеску України в досягнення спільної Перемоги над нацистським Третім Рейхом та його союзниками.
Просив би владу Львівської області та м. Львова звернути увагу на раніш опубліковані в ЗМІ численні звернення мешканців регіону, громадян України – представників ветеранських, антифашистських, національно-культурних та молодіжних організацій, присвячених питанню збереження пам’яті про нашу спільну Перемогу над нацизмом та фашизмом, відгукнутися на прохання та пропозиції, які містяться в цих зверненнях.
День звільнення людства від смертельної загрози фашизму та нацизму являється пам’ятним та світлим днем. У всій Європі 8 та 9 травня відзначаються як дні торжества свободи та надій, як дні подяки воїнам – визволителям, солдатам – переможцям. З огляду на це, як абсолютно незрозуміле, сприймається прийняття в травні та червні 2010 р. рішень Львівської обласної та міської ради про перейменування Дня Перемоги в Дні пам’яті та скорботи жертв Другої світової війни, заборону використання терміну «Велика Вітчизняна війна» на території області, а також про обов’язкове вивішування в День Перемоги державних прапорів України з траурними стрічками. Подібні рішення можуть протиставити Львівську область спільному простору вільної Європи.
В першу чергу ці рішення суперечать змісту Перемоги народу України у Великій Вітчизняній війні. В умовах, що склалися, необхідний гармонійний підхід в сфері історіографії та законодавства. Цьому мала би сприяти низка заходів, які можна було б здійснити відповідно до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941‑1945 рр.», прийнятому в 2000 р.
По-друге, необхідна охорона меморіальних комплексів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених Перемозі, від нападів вандалів, а також ефективний пошук та покарання винних в здійснені актів вандалізму. До прикладу, такий значущий комплекс, як Пагорб Слави, потребує реставрації, відповідного догляду та надійної охорони.
Львівські депутати могли б продемонструвати свою щиру турботу про пам'ять українців, які героїчно воювали проти нацизму і фашизму, впорядкуванням братської могили воїнів-танкістів, в якій спочивають останки славного сина українського народу, уродженця Сумщини, почесного громадянина м. Львова Олександра Марченка.
Крім цього, реставрації потребують військовий меморіал по вул. Мечнікова, Монумент «Переможцям над фашизмом», численні меморіали та місця військових поховань на території області.
Для збереження історичної пам’яті необхідно разом здійснювати облік та паспортизацію всіх поховань радянських воїнів, які звільняли України, що вимагає сприяння Львівської обласної та міської ради, керівництва обласної державної адміністрації.
По-третє, повноту внеску України в Перемогу покликані відображати музеї та історичні експозиції Львова та Львiвської областi. Надання відвідувачу музею повної та об’єктивної інформації про безкомпромісний характер боротьби мирних мешканців краю та українців в лавах Червоної Армії, а також радянських партизан проти окупаційної присутності гітлерівців стало б наочним підтвердженням бажання влади розказати про такий внесок.
По-четверте, з метою увіковічення пам’яті жертв нацизму, які стали в’язнями концентраційних таборів, за загальнолюдськими критеріями було б бажано встановити пам’ятни знаки на місцях бувших концтаборів «Цитадель», «Шталаг», «Юденлаг». Також вимагає оновлення пам’ятний знак на місці бувшого Янівського концтабору.
Історична пам'ять про внесок українців – воїнів Червоної Армії в звільненні Батьківщини та народів Європи, досягнення Перемоги над нацизмом буде жити в умах та серцях сучасників та нащадків в тому випадку, якщо імена героїв – визволителів займуть гідне місце в назвах вулиць та площ Львова та Львівської області.
Імена уродженців України - Героїв Радянського Союзу авіаторів І. Кожедуба та М. Лиховида, маршалів Р. Малиновського та П. Рибалка, партизанів С. Ковпака та С. Руднева, А. Тейфука - кримського татарина, який одним з перших форсував Дніпро та похований у Львові, заслуговують на те, щоб їх увіковічнили в назвах вулиць та площ.
Дана пропозиція є актуальною ще й з огляду на озвучені 13 січня 2011 р. біля пам’ятника С. Бандері плани низки львівських депутатів відмінити прийнятий раніше мораторій та здійснити перейменування деяких вулиць м. Львова.
Запропоновані рішення, на наш погляд, сприяли б формуванню об’єктивного уявлення про внесок України в нашу спільну Перемогу над нацизмом та фашизмом.
На завершення хочу процитувати Міністра закордонних справ Російської Федерації С.В. Лаврова: «Думаю, ні в кого немає сумнівів, що російське керівництво, Президент Росії, Голова Уряду Росії, всі інші члени керівництва Російської Федерації, увесь російський народ виходять з того, що це була спільна Перемога народів Радянського Союзу. Так було записано у всіх наших офіційних документах, так воно є насправді і ніяких інших підходів у російського керівництва не існує. Все решта – це спроби шукати сенсацію там, де її просто немає», – зазначено у заяві. (Переклад заяви українською здіснило Генконсульство).
Нагадаємо, Львівська облрада вимагала від МЗС України дати офіційну відповідь російському прем'єру Володимиру Путіну щодо його висловлювань про внесок України в перемогу у Другій світовій війні.
Раніше Гузєєв заявив, що українську мову завезли в Західну Україну більшовики.
Крім цього, у січні 2011 року закінчується місія Генерального консула Російської Федерації у Львові Євгена Гузєєва. Цю інформацію підтвердив сам Євген Гузєєв. За словами Генконсула, він перебуватиме у Львові до березня, щоб передати справи своєму наступникові. Після цього відбуде до Москви. Наступник Євгена Гузєєва на посаді Генкосула Російської Федерації у Львові уже призначений, однак, його прізвище консул назвати відмовився.
