Розробка сланцевого газу не становить серйозних загроз, але може перешкодити програмам енергозбереження. Такий висновок доповіді професора, завідувача кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії Віктора Шевчука. Виголосив він її в рамках круглого столу «Видобування сланцевого газу у контексті енергоефективності та енергетичної безпеки держави», який сьогодні, 31 травня, пройшов у Львові.
Як зауважив Віктор Шевчук, річ у тому, що сланцевий газ щороку знаходять все в нових та нових місцях. Зокрема, в Європі він є в Україні (на Заході та на Донбасі), Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, Франції, Німеччині.
«Про що йдеться? Попит на газ в світі зростає, без сланцевого газу потрібно буде робити одне з двох: або зменшувати споживання енергоносіїв, або переходити на інші джерела, які, в принципі, не кожна країна має»,– пояснив він.
За словами Віктора Шевчука, серед потенційних виграшів використання сланцю в України є нижча вартість енергоносіїв, розвиток нафтохімії , нейтралізація чинника «газової труби» та залучення стратегічного інвестора.
Він також пояснив, кому сланцевий газ є не потрібний: виробникам традиційного газу та вугілля; Міністерству фінансів; країнам, що розвивають відновлювані джерела; російському «Газпрому».
Підбиваючи підсумки, Віктор Шевчук зазначив: «На мою думку, розробка сланцевого газу не становить серйозних загроз, але може перешкодити програмам енергозбереження. За всі ці роки в Україні нема жодного вітряка (біля Перемишля їх є 6, на Львівщині – глухо). Доцільно проводити політику двох паралелей – і видобуток сланцевого газу і енергозбереження. Економічні виграші сланцю треба перетворити в розвиток відновлювальних джерел. Наприклад, 50% прибутку від його видобутку віддавати на розвиток сонячної електроенергетики».