У Луцьких дворах дедалі частіше можна побачити баки для сміття різних типів: для органіки, пластику, паперу. Культури сортування навчають починаючи з дошкілля. Та чи знаємо ми, як розподіляти відходи? Що треба знати, сортуючи, розповіли на лекції.
Ініціативний лучанин, мандрівник, експерт із екології, підприємець Вадим Курбан провів лекцію як заробляти на смітті та що потрібно робити, аби не перетворити Україну на суцільне сміттєзвалище. Захід відбувся в «Open space Принципових» у Луцьку.
«Із 7 років я почав сортувати скло. Жив тоді в селі на східній території України і там заробляв собі гроші. Це був 72-73 роки, я міг заробити 70 рублів, стільки була мінімальна зарплата в працівника. Навіть було таке, що й батько інколи позичав у мене гроші. Далі в армії я збирав макулатуру, за це давали талони на книги. І тому, коли я бачу розкидане сміття, а нині займаюся туризмом, то мені болить це», - розпочав лекцію активіст.
Та повідомив, що згідно з статистичними даними, одна людина в день, в середньому, продукує кілограм сміття.
«Негативну тенденцію у цьому процесі я бачу таку, що, впродовж останніх двох років, українські компанії почали скуповувати сміття з-за кордону. Як результат, наша вторсировина значно впала у ціні. Для прикладу, раніше макулатуру приймали по 3 грн за кілограм, зараз ціна 1-1.5 грн. Їхні відходи цікавіші тим, що вони краще відсортовані й поскладовані. Як результат, багато заводів закуповують використані пластикові пляшки від іноземних держав. Якщо хтось думає, що у нас немає переробних заводів, то ви помиляєтеся – їх більше 40. Втім, вони працюють лише на 30% завантаженості від своїх потужностей.
Щодо врегулювання питання поводження з побутовими відходами, то у ВР є законодавчі змін, але вони не рухаються. Ви думаєте чому?! А тому, що це клондайк: людина на сміттєзвалищі за день заробляє 500-700 грн тим, що сортує відходи, а хто за ними – ще більше отримують. Тому сміття – це не лише бруд, а й бізнес, гроші, якщо є державницька позиція та це питання буде врегульоване», - запевняє Вадим Курбан.
Каже, що приклад шведів вражає, адже вони переробляють 99% сміття.
Щодо проблем на місцях, то в Луцьку на низькому рівні культура сортування.
«У Луцьку багато людей ще не навчилися сортувати сміття. Я бачу таку проблему з двох сторін: одні кажуть, що «чому ми будемо сортувати, якщо комунальники це забирають однією машиною», а інші говорять «а що нам возити різними машинами, якщо більшість не сортують сміття і кидають усе підряд в один бак». Я вважаю, що, в першу чергу, ми маємо самі сортувати сміття. Можна брати приклад зі Львова, які прогресивні в цьому плані. Для прикладу, цього року вони почали освоювати опале листя в компостні ями, куди люди теж приносять органіку.
То ж, що ми можемо робити – починати з себе. Я живу у приватному секторі й зробив в себе у дворі дві компостні ями для сухостою, об’їдків і через 1-2 роки буде хороший компост, якщо додати туди спеціальних бактерій, то за півроку», - розповів активіст.
Та додав, що є ряд програм, які фінансують ідеї по збереженню довкілля.
«У 2015 році навчався в еко-школі на тренінгах, побачив цікавих людей, які проводили потужні еко-кампанії в Україні й у 2016 році написав проєкт щодо просвітницької програми для учнів про сортування сміття. Так, впродовж року я читав лекції в усіх школах міста, зробив картонні бокси для всіх ЗОШ. То ж ми бачимо, що кожен з нас може вносити свою лепту у покращення нашого довкілля»,- поділився досвідом Вадим Курбан.
Під час лекції, чоловік розповів, що живе за принципом: «сміття нема, є вторинна сировина» й пропонував брати це за приклад.
