Упродовж тисячоліть головним засобом пересування для українців був полозний транспорт (сани, волокуші).
Народні умільці, окрім саней, майстрували й інші види зимового транспорту для різних потреб населення, зокрема пішого пересування: снігоходи, ковзани-“гирджоли”, мисливські “раки” та ін.
Історією появи цих транспортних і піших засобів пересування спеціально для Гал-інфо поділилась наукова співробітниця Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького Тамара Андрієвська.
Працівники музею реставрують господарські сани, які ще століття тому були одним з найзатребуваніших видів транспорту для роботи. Тамара Андрієвська розповіла, що створювати сани з природного дерева було народною традицією для мешканців Карпат.
“Традиційним засобом пересування населення України взимку – а у деяких карпатських селах і влітку – були сани. Санний транспорт українців поділявся на господарські робочі сани, вантажні (для перевезення лісу) й виїзні.
Основою конструкції всіх карпатських саней слугував полоз (нижня частина саней із вигином – ред.). Українські горяни (бойки, лемки, гуцули) зазвичай використовували саме натуральні полози, а не гнуті. Це було зумовлено економічним фактором та місцем проживання людей — горяни жили в лісистій місцевості, де було багато дерева”, – пояснила працівниця музею Тамара Андрієвська.
Майстер, який виготовляв сани, звався стельмахом. Саме він обирав деревину, і згодом обпарював частину біля полоза на вогні, аби матеріал був водостійким та надійним.
Зараз музейний фонд Шевченківського гаю налічує понад 20000 експонатів, серед яких збережено частину автентичних зимових видів транспорту. Наукова співробітниця презентує снігоходи, раки, гирджоли, які з’явились в колекції завдяки роботі етнографів та народних майстрів.
“Окрім полозного транспорту, в історії представлене різноманіття засобів, створених саме для пішого пересування. Великою популярністю серед горян користувались снігоходи (“лапки”), розміром 30-35 см. Спочатку тверду деревину розпарювали у вогні, а потім вигинали у формі обідка. До снігоходів крізь отвори в деревині кріпились мотузки, які прив’язували до взуття. Найчастіше такими снігоходами користувались мисливці, аби подолати високий сніг, а також діти, коли добирались до школи.
Також в горян існував цікавий засіб народного пішого пересування – пристосування на кшталт ковзанів. До прикладу, у лемків це були так звані “гирджоли”, на яких взимку каталися на льоду діти. Виготовляли їх з тонкої дошки, яка відповідала формі й розміру підошви. Також в “гирджоли” просували ремінці чи мотузки, за допомогою яких ті кріпились до взуття. Аналогічні чи подібні “ковзани” побутували в інших населених пунктах Карпат і Прикарпаття, що свідчить про їх суто народне походження.
Ще один примітивний транспортний засіб для горян, який використовували лісоруби або сплавники (робітник, що займались сплавом лісу – ред.), звався “раками”. На відміну від гирджол, раки виготовляли з металу. Вони чимось нагадують сучасні протиковзкі шипи для взуття”, – пояснила Тамара Андрієвська.
Якщо сьогодні говорити про один з найдоступніших видів транспорту для зимового відпочинку – лижі, то довгий час корінні мешканців гір не звертали на них увагу. Як розповідає Тамара Андрієвська, інтерес до катання на лижах з’явився у туристів в кінці XX ст.
“Лижі, нарти або як їх ще називають лещата не прижились на Гуцульщині, Лемківщині чи Бойківщині, зважаючи на ландшафт та традиційні форми господарювання. Ковзкими лижами мешканці Українських Карпат не користувалися до XX ст. Вперше горяни випробували лижі на початку 1897 року, коли група туристів на чолі з польським етнографом Ю. Шнайдером здійснила сходження на гори Хом’як і Говерлу.
Проте навіть у 20-30-х роках минулого століття нарти не знайшли розповсюдження серед горян, що було зумовлено їх виробничою непрактичністю. Якщо й траплялися поодинокі знахідки лиж, то їх майстри виготовляли для дітей, а не для широкого вжитку”, – підсумувала науковиця.
Нагадаємо, у Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького планують відкрити криївку з нагоди 80-ї річниці створення Української Повстанської Армії.
