Сьогодні день народження о. Миколи Хмільовського. Отець Микола - борець за свободу України і Церкви, священник, який був завжди поруч з воїнами УГА та УПА і не боявся чинити опір окупантам в збройному та церковному підпіллі, за що і довелося не раз відсидіти в ув'язненні
Микола Хмільовський народився 18 травня 1880 року в селі Покропивна (тепер Козівського району Тернопільської області) в родині Івана та Катерини Хмільовських. Початкову освіту здобув у родинному селі, а потім продовжив навчання у Львівській Академічній гімназії, яку закінчив у 1901 році.
Навчаючись у гімназії, о. Микола відчув поклик присвятити своє життя служінню Богові, тому поступив на теологічний факультет Львівського університету, який закінчив у 1905 році. Богословські студії продовжив у Відні до 1907 року, де здобув наукове звання доктора богослов'я.
Єрейські свячення о. Микола прийняв у 1906 році та був скерований на посаду катехита у школи м. Золочева, згодом працював директором гімназії Українського педагогічного товариства.
Після прогошення у Львові 1 листопада 1918 року Західно-Української Народної Республіки, отець д-р разом із громадсько-політичними діячами включився в організацію освітніх закладів. При його сприянні у січні 1919 року у Золочеві було відкрито українську гімназію. Невдовзі о. М.Хмільовський стає військовим капеланом ІУ Золочівської бригади УГА.
На початку 1920 року, після поразки визвольних змагань, о. М.Хмільовський повернувся до Золочева. Проте невдовзі разом з іншими українськими патріотами був заарештований польськими окупантами і запроторений у концтабір у с. Пікуличі неподалік м.Перемишля. За стараннями папського нунція у Польщі отець був звільнений. Короткотривало він працював адміністратором церкви Преображення Господнього у Львові. Повернувшись до Золочева, був відзначений почесним званням Крилошанина Митрополичої Капітули.
Польські шовіністи м.Золочева постійно вели проти о. М.Хмільовського шалений наступ. Заборонили йому працювати в державних установах і школі. Проте він від своїх принципів ніколи не відступав, не йшов на жодні компроміси.
У 1930 році о. М.Хмільвський став парохом с. Мшана неподалік м. Львова. Після переїзду о. М.Хмільовського у Мшану митрополит Андрей Шептицький призначив його викладачем Малої духовної семінарії у Львові, через рік її директором, найменував дійсним радником Митрополичої Консисторії, а згодом Митрополичого суду (1933), Ординаторської шкільної ради (1935) з правом носити фіолетовий ковпак і пояс, а на початку 1940 року іменував каноніком.
У 1944 році після смерті митрополита Андрея Шептицького УГКЦ залишилася без керівництва. 11 квітня 1945 р. НКВД і НКГБ заарештували усіх владик, митрополита Й.Сліпого, багатьох професорів і викладачів Української Католицької Богословської Академії у Львові. Тому у Соборі св. Юра було проведено таємне засідання Капітули. Для керівництва УГКЦ капітулярним вікарієм обрано о. Омеляна Горчинського і трьох його заступників, серед яких був о. М.Хмільовський. Невдовзі спецслужби заарештували членів новообраної Капітули, окрім о.М.Хмільовського. Він, починаючи з 1946 року, впродовж декількох років таємно виконував обовязки глави УГКЦ.
Провід ОУН у 1946 році встановив тісні контакти з о. М.Хмільовським. У 1948 році під псевдонімом Микола Лаврівський він увійшов до складу Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
Отець Микола Хмільовський листувався з генерал-хорунжим Романом Шухевичем, двічі зустрічався з ним у Мшані. Часто використовував канал зв'язку ОУН із закордоном, надсилав звіти про кількість діючих храмів і священиків УГКЦ, повідомлення Папі Римському, що після арешту митрополита Йосипа Сліпого та всіх владик, він очолює УГКЦ.
31 березня 1950 року о. Миколу Хмільовського було заарештовано і запроторено у тюрму на вулиці Лонцького у Львові. Із Львівської тюрми його відвезли у тюрму м. Верхньо-Уральська. Отця постійно намагалися схилити до служіння в РПЦ. Проте він завжди категорично відмовлявся від цього.
На початку листопада 1954 року, після смерті Сталіна, о.Микола Хмільовський повернувся у Мшану. У своєму помешканні обладнав нелегальну церкву, в якій систематично відправляв Богослужіння для парафіян.
Помер 30 квітня 1963 року.
